Мандрівний замок халуп Хто з героїв твору відкрив магазин квітів? А) Хаул Б) Софі В) Майкл Г) Саліман Д) Кальцифер Е) Андрій Лобода

Відповідь на завдання.

Магазин квітів відкрив чарівник Хаул.

Книга Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки" стала моєю улюбленою, а герої пригод Павлуша і Ява - найкращими моїми друзями.

Павлуша і Ява ("насправді його Іваном звати") - "найкращі друзяки і напарники". Гострий на язик дід Салимон каже про них: "Одно ... Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні".

Павлуша і Ява роблять дошкульні витівки не тому, що злі за характером: їм хочеться, щоб про них "слава ... гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня".

Енергія фонтанує з хлопців, тому вони й вигадують різні "штуки - викаблуки". За характером Павлуша і Ява дуже схожі, але більшим винахідником і лідером у дружніх стосунках є Іван. Це він вигадав випустити "пугутькало" в клубі під час лекції на тему "Виховання дітей у сім'ї", влаштувати бій биків з головною "героїнею" коровою Контрибуцією, зробити підводного човна з напівзатопленої плоскодонки ...

Як цікаво читати про всі веселі пригоди Павлуші та Яви - кмітливих та винахідливих героїв Всеволода Нестайка! Здається, що й сам автор такий же веселий, кумедний чоловік, що добре знається на дитячих характерах, з гумором, іронічно і одночасно з милуванням описує своїх героїв!

Кого вважають доброю людиною? Того, хто поступається місцем у транспорті старшим, того, хто допомагає нести бабусі тяжку сумку, того, хто допоміг другові у скрутному становищі? Взагалі-то так. Але доброта, як на мене, не однозначне поняття.

З дитинства нас намагаються виховувати в атмосфері доброти та любові, вчать відповідати добром на добро. Але ж нам не завжди так відповідають. Навіть турецька приказка повчає: “Бережися того, кому ти зробив добро”.

Мені пригадуються рядки з книги відомого хірурга М. Амосова “Думки і серце”: “Коли людина робить добру справу, вона прагне за неї нагороди. Вона навіть не усвідомлює цього, але прагне. Не грошей, не подарунків, а вираження якихось відповідних почуттів. Але хворі не балують нас цим. Зробив лікар операцію, усе добре, а коли хворий виписується, навіть не скаже, попрощатися не зайде”.

Хірург розмовляє із колегою, яка розповідає, як для неї образливо бачити на вулиці людей, яким вона врятувала життя і які відвертаються, не привітавшись з нею, або намагаються показати, що не впізнали її. На що Амосов відповів: “Люди не люблять почуватись боржниками, а зустріч з людиною, якій вони завдячують життям, нагадує їм про це”.

Ще один момент: чому добрій людині всі намагаються “сісти на шию” з будь-якою метою? І чому у багатьох виникає думка, що доброта людини, яка завжди вам допомагає – це слабкість, невміння відмовити, чи образити.

Чому ми так часто не цінуємо таку безкорисливу доброту, і підозрюємо вигоду: раз він мені допоміг, колись і мені доведеться до йому? Чому використовуємо людей, спихаючи таким добрякам свої проблеми і навіть ніколи не намагаємось дізнатися, можливо, їм також потрібна до Так хочеться вірити, що ми задумуємось над цим…

ДОБРО ПОЧИНАЄТЬСЯ З ТЕБЕ

Мудрець сказав: живи, добро звершай

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра.

Я напевне, почну із розкриття поняття слова «милосердя». Милосердя - готовність до пожертвувати собою заради інших, безкорисливо робити добро. Для мене милосердя - це насамперед та якість, який необхідно всім нам і якого зараз дуже не вистачає. Милосердя часто ототожнюють із вірою в Бога, але особисто я вважаю, що це не те саме. Можна допомагати іншим і робити добро й при цьому не вірити в Бога. Можна, навпаки, ходити в церкву тільки тому, що це зараз стало модним, і молитися тільки для того, щоб «забезпечити» собі вічне життя. На жаль, і таке буває. Але з іншого боку, якщо людина щиро вірить у Бога й прагне виконувати всієї його заповіді, він постарається також бути й милосердним. Для мене в милосерді основне - безкорисливість. Наприклад, під час війни сестри милосердя самовіддано доглядали за пораненими, ризикуючи своїм життям, виносили поранених і вбитих з поля бою, і все це зовсім безоплатно. Крім того, вони морально підтримували солдатів, не даючи їм упасти духом, що відіграє величезну роль у їхніх перемогах. Імен більшості з них ми ніколи не довідаємося, але ми завжди будемо вдячні їм за їхню самовіддану працю.

На жаль, зараз, у наш важкий час змін, такі якості, як милосердя, доброта, бажання до йдуть на задній план, а, витісняючи їх, уперед висуваються ділова хватка, уміння дістати прибуток і турботу насамперед про себе. Милосердних людей зараз не багато, та й то інші ставляться до них якщо не як до божевільних, то принаймні як до дурного. Зараз ніхто не до бабусі перейти через дорогу, донести сумку, не подасть жебракові, не пошкодує сиріт і важкохворих. А мені здається, що саме в наш час щирого милосердя людям найбільше не вистачає. Звичайно, багаті люди можуть собі дозволити зробити пожертвування в різні фонди до але дуже часто тільки для того, щоб про це згадали в газеті або по телебаченню. А ті люди, які дійсно хочуть до найчастіше не мають у своєму розпорядженні засоби для цього. Але до можна не тільки матеріально, але й духовно. Підтримка й розуміння для кожного з нас значить не менше, ніж матеріальне благополуччя. Я думаю, якби люди більше піклувалися про інші, зникло б з осіб людей вираження якоїсь безвихідної прикрості, що так часто можна бачити в метро, на вулиці, у магазині. Іноді, звичайно, попадаються люди веселі, життєрадісні, оптимістично настроєні, усміхнені, але їх - одиниці. А інші люди - хмурі, непривітні, постійно стурбовані станом політики

Объяснение: можно скоротить