4. Полин снігів повзе по видноколу. — 5. Гомоніла Україна, Довго гомоніла, — Довго , довго кров степами Текла-червоніла. 6. Бо тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок переді мною — 7. Вже таємна таємничість з’явилася — 8. Ходить сон коло вікон — 9. Ой роде ж мій, роде, Ой роде ж мій милий. — 10. Настала надворі ніч — 11. Явір похилився, Козак зажурився — 12. Одні були царівен не гірш, А інші як бідні Міньйони (підписати всі художні засоби)

«неймовірні пригоди івана сили»  — казка про життя реальної людини.  а сам  о. гаврош наполягає на тому, що    цей твір — дитяча  казка. але, як на мене, розповідь про івана силу — це пригодницька  повість про видатну  людину. прототипом образу івана сили стала реальна і людина — іван фірцак (сценічне ім’я — кротон), якого на закарпатті знають усі. кротон довгі роки виступав із цирком, і своїми силовими номерами дивував усіх. глядачі десятків країн аплодували атлетові, але, повернувшись на україну, він змушений був виживати і за мізерну плату влаштовувати імпровізовані «гастролі» у дворах. на жаль, ми такий народ, який не цінує своїх героїв, коли вони живі, але добре, що хоч і через сорок років після смерті богатиря про нього згадали небайдужі до історії країни люди. а те, що іван фірцак належить історії україни, ні в кого не викликає сумнівів, адже протягом багатьох років він прославляв  нашу країну у світі.

«неймовірні пригоди івана сили», попри казкову форму, — твір про реальне життя, у якому поряд із благородством існує зажерливість і брехливість. о. гаврош відтворив історію незаслужено забутого українського силача, але все-таки це художній твір, а тому в ньому діють придумані автором герої.

Стефко- хіліган, який виріс в неблагополучній сім'ї. відносини з батьком були складні. батько ніколи навіть не погладив своїх дітей по голові, не піклувався про них. у стефка вуса була менша сестра- настка,вона була дуже охацна та вихована. одного разу до сім'ї вусів прийшла вчителька та людина з опікунськох ради, які хотіли забрати дітей у дитбудинок. настка цього хотіла, а стефко не дуже. напевно через те, що хотів свободи. а у дитбудинку була би дисципліна та виховання. незважаючи на це все, стефко був добрим у душі. він дуже що дав адресу хуліганів юльку,який зотів побити невинну людину- славаа беркуту.він згадува,як вони із славком врятували сороку,віднісши її до вчительки,яка завжди приймала тварин. в стефка вуса була добра душа.