Т.Шевченко порівнює з "опеньком сухим" героїню твору... ​

"Сон" цариця-небога

вроді так

Іван Нечуй-Левицький — один із найвизначніших українських письменників, автор таких відомих творів з народного життя, як "Микола Джеря" і "Кайдашева сім'я". Ці твори стали неначе чистими перлинами на ґрунті української літератури, виділяються своїм високим художнім рівнем, письменницькою майстерністю.

Уже з перших сторінок повісті "Кайдашева сім'я" читач потрапляє в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ється гадюкою між крутими горами, між зеленими терасами". В уяві постають під солом'яними стріхами хати, подвір'я, що огороджені невисокими тинами, з димарів ледь помітною змійкою вгору піднімається дим. Нарешті зустріч з героями. Неначе живі стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха — гарна господиня, що рано встала і почала готувати сніданок. Кріпаччина висушила її душу, знищила в ній все добре, ніжне, ласкаве, Тепер жадоба до власності керує всіма її вчинками. Вона довгий час працювала в панів, навчилася зневажливо ставитись до бідніших за себе. Саме через це в сім'ї найчастіше виникали сварки.

Тут. же її чоловік Омелько Кайдаш. Він не сидить без діла. Працює по господарству. Його зовнішність і характер мали на собі відбиток важкої праці. Пекучий біль неволі, який залишився в його душі, він намагався залити горілкою. Вона й довела його до загибелі. Стає жаль цього працьовитого, доброго чоловіка, якого згубило пияцтво, безвихідність підневільного життя.

Чим більше заглиблюєшся в текст, тим важче стає на душі. Але чому ж? Та тому, що рідні люди перетворюються на ворогів. Невже так можна ненавидіти найрідніших? І через що? Хіба тут винна лише власність? А де поділися людська совість, повага, милосердя, душевна щедрість? Якими ж принципами керуються герої твору? Постійні сварки за "моє" і "твоє", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тільки про себе, а про інших байдуже. Відстоюючи ці принципи, вони готові очі повибивати одне одному. І не тільки у переносному значенні, адже Мотря у сварці за мотовило дійсно вибила свекрусі око. А пригадаємо епізод, коли та ж Мотря полізла на горище, щоб забрати свою курку, і заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврін забрав драбину, і "Мотря теліпалася на стіні, наче павук на павутинні". Читаючи повість, ми сміємось. Але сміх цей гіркий. Письменник з такою художньою майстерністю змалював дрібновласницький побут українського села, щоб ми від душі посміялись і разом з тим здригнулися від жаху. Ми ж знаємо, що українці — народ добрий, щедрий, привітний, гостинний. Але стає зрозумілим, що постійні злидні, нестача зробили їх дріб'язковими, виховували жорстокість, злість, бездушність, заздрість.

ответ:

тема: дитячі спогади ліричного героя про літній дощ на пасовищі.

ідея: утвердження любові до рідного краю, захоплення гармонією людини і природи.

основна думка: «батьківська хата тепла, як гніздо».

мотиви: батьківська хата тепла, як гніздо, життєдайна сила дощу, гармонія людини і природи.

рід літератури: лірика.

жанр: пейзажна лірика.

композиція.

вірш умовно можна поділити на дві частини. у першій зображений теплий літній дощ –життєдайна сила для природи. у другій звучить радість, бо дощ незабаром перестане, а ліричного героя зігріє батьківська хата.

художні засоби.

епітети: річка невеличка, корів рудобоких.

метафора: «зелене волосся дощу», «уплетена дорога, хата, річка», «уплетене стадо», «уплетені дерева».

персоніфікація: «небо плете».

порівняння: «хата, як птах», «річка, як стрічка», «у хату, як гніздо»

анафора: «хто ..», «уплетена …».

інверсія: річка невеличка, корів рудобоких.

фразеологізм: (змок) весь до нитки.

віршована форма: вільний вірш.