Відповідь:
Дружити я хотіла б, звичайно, з Федьком. Хоч він і трішки розбишака, але зате справжній і надійний друг, не зрадить, не лише в біді в скрутну хвилину, не заздрісний, не підлий.
Зате у Толика, не дивлячись на його зовнішнє благородство, негативних якостей хоч відбавляй. Він заздрить хлопцям і найбільше Федькові. Він марнославний - його так допекло за живе, коли люди на березі дивувалися спритності Федька, що він також попхався на крижину. Але не розрахував сили і власні здібності, чим і сам влип в халепу, та ще й н аразив на небезпеку інших. Він боягуз - у нього була можливість до Федькові вибратися з води, але в цей час він думав лише про власну шкуру. Зате він не готовий нести за свої рішення відповідальність, більш того, щоб уникнути покарання, він звалив свою провину на іншого. А що найбільш неприємно - він так нічого і не зрозумів.
Пояснення:
Климко залишається сиротою, виховується у дядька, але той гине від фашистської бомби. Життя змусило хлопця рано подорослішати: він серйозний, відповідальний, хазяйновитий. А після смерті дядька йому довелося покладатися тільки на себе. Мабуть, саме тому і Климко, і його друг Зульфат — чутливі й до чужого горя. Самі беззахисні, вони прихистили у себе свою вчительку Наталію Михайлівну з малою донькою Олею. Зрозумівши, що запасів на зиму обмаль, Климко вирішив іти у Слов'янськ по сіль, на яку можна було наміняти харчів. А йти треба аж 200 кілометрів! Можливо, якби це було потрібно тільки йому, хлопець не наважився б іти в небезпечну мандрівку, але Климко готовий терпіти холод і голод заради друга, заради улюбленої вчительки з немовлям.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Твір про поетичну спадщину павла тичини і враження від прочитаних творів
Тичину називали то символістом, то імпресіоністом, то романтиком… Чи зводили характер його поезії до справді притаманної йому панмузичності, Історик вітчизняної літератури Сергій Єфремов так казав про поета:
«Тичину важко уложити в рамки одного якогось напрямку чи навіть школи. Він з тих, що самі творять школи... Поет, мабуть, світового масштабу, Тичина формою глибоко національний, бо зумів у своїй творчості використати все багате попередніх поколінь надбання. Він наче випив увесь чар народної мови і вміє орудувати нею з великим смаком і майстерністю... Дивний мрійник з очима дитини і розумом філософа