Визначте поетичні твори Т. Шевченка, які не мають епіграфів із Біблії

Я люблю рухливі ігри, у тому числі з м'ячем. А найулюбленіший вид спорту - це волейбол. Ми часто граємо в нього на уроках фізкультури в школі. Ще ми з друзями натягуємо сітку у дворі, збираємо дві команди і кидаємо м'ячик. Це заняття мені подобається набагато більше, ніж сидіти на лавці і базікати ногами з нудьги. На пляжі або на природі ми теж любимо пограти у волейбол. Правда, без сітки це не так зручно.
Мені подобається ця гра, тому що у неї достатньо прості правила. Треба приземлити м'яч на половині команди-суперника. При цьому не можна штовхати м'яч ногою, можна тільки відбивати його руками. Недарма слово «волейбол» означає «літаючий м'яч». Виграш вважається за очками, так що завжди є шанс змінити рахунок на свою користь.
Волейбол розвиває спритність і силу рук, швидкість реакції і точність окоміру, а ще уважність. У тих, хто багато грає у волейбол, добре розвинена координація рухів.
Оскільки бити м'яч ногами не можна, то не потрібно бігати по майданчику стрімголов, як у футболі. Але ноги все одно тренуються, коли підстрибуєш вгору, як на пружинах. Рухи волейболіста легкі, витончені і красиві. І ця гра не з тих, що забирають дуже багато сил.
Тому я більше люблю грати в волейбол самої / (самому), ніж дивитися змагання по телевізору, наприклад. Хоча буває цікаво і по гати за іншими, адже волейбол входить в програму Олімпійських видів спорту.
Волейбол - дуже азартна гра, вона міцно об'єднує гравців однієї команди. Тут треба боротися за команду, переживати за удачу всіх. А перемога приносить мені масу задоволення, яке можна розділити зі своєю командою!

Більшість сучасних українських імен є також запозиченими. Утративши своє первісне значення, з грецької мови прийшли до нас і стали іменами слова: Анатолій (схід сонця), Андрій(сміливий, мужній), Василь (царський), Зоя (життя), Галина (спокій) Катерина (чиста). З латинської мови запозичено імена: Валентин (сильний), Вікторія (перемога), Марина (морська). Від скандинавських народів прийшли до нас імена: Гліб (нащадок бога), Ігор (захисник).Слова, засвоювані книжно, тобто через літературу, природно вищі як їх значенням, так і тоном, що їх супроводжує, — за належним їм емоційним забарвленням. Зазвичай ці словавиявляють тенденцію ставати інтернаціоналізмами й широко розповсюджуватися від народу до народу. Найголовнішим джерелом лексичних запозичень, пов'язаних із поняттями загальноєвропейської культури, науки, державного управління, права й політики, для української мови, як і всіх європейських, були та залишаються й досі латинська мова. Із західноєвропейських мов пізнішого періоду запозичень найбільше.Деякі запозичені слова вживаються як синоніми власне українських слів (лінгвістика — мовознавство, мемуари — спогади, емоції — почуття) і можуть відрізнятися від них сфероюзастосування в певних формах і стилях мовлення.