ЯК звати хлопчика із твору Сіроманець

Сашко

Объяснение:

Сусідка моя — чарівниця —годувала надвечір родзинкамиу клітці золоту Жар-птицюз очима-намистинками. І як воно трапилось — хто його зна —та тільки дверцят не замкнула вона.Рвонулась на волю чудесна Жар-птиця,і враз освітиласьказково столиця.Летіла все вище, так гарно, так вільно,як в найзолотішім, найкращім мультфільмі...Дорослим і дітямяснішали лиця:«Як хороше житипід сонцем Жар-птиці!»І тільки ота трьохсотлітня ґава,яка себе називала Павою(старезна, без ока, та ще й кульгава),знайшла Жар-птицю непристойно яскравою. І вся вороняча оравазчинила люту стрекотняву:«Вона яскра-яскра-яскррава!Таку чужу нескромну птицютримать годитьсятільки в клітці!» Вже третій день — нема Жар-птиці.І людям посмутніли лиця.О, не сумуйте. Її нема,бо — розумієте? — зима.Жар-птиця ж — птаха екзотична,південна, до снігів незвична.Ну, от і простудилась трішки.Лежить вона терпляче в ліжку,п’є молоко, клює родзинки,чита «Барвінок» і «Мурзилку».Пішли на лад у неї справи.І скоро знов злетить вонана злість лихим, кульгавим ґавам,на новорічну радість нам!

Значення творчості Тараса Григоровича Шевченка для україн­ського народу важко переоцінити. Його літературна спадщина різ­номанітна та багатогранна: поезії, балади, елегії, поеми, думи... І в кожному рядку ми відчуваємо біль і переживання поета за долю поневолених людей.Мало хто в історії світової культури з такою пристрастю й са­мовідданістю захищав свій народ, як це робив великий Кобзар. З раннього дитинства він був свідком жахливої кріпосницької дійс­ності, сповненої гніту й насильства, безсердечності панів і людянос­ті знедолених.Усе життя присвятив Шевченко служінню рідній Україні. Він ніс народові іскру правди, незважаючи ні на тортури, ні на гоніння.Однією з найважливіших у творчості Кобзаря є тема свободи. Він закликає людей не коритися долі, а боротися за своє щастя, під­нятися проти гнобителів і скинути кайдани неволі:...вставайте,Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте.Часто нагадує поет про славетне минуле українського народу, пРо запорозьких козаків — волелюбних синів Великого Лугу. З теплотою та любов’ю пише він про січовиків, які першими в історії нашої країни прагнули до незалежності й відстоювали свої права:Запорожці ті хлоп’ята...Щиро співчуваючи знедоленому люду, Шевченко одночасно переживає занепад національної культури. Багато століть царсь- І(. УРЯД перешкоджав дотриманню народних традицій, національ- насМ0Ва ** література переслідувалися цензурою. Він доносить доДумку, як важливо бути грамотними й освіченими, не цуратися св°го коріння:
Учітесь, читайте,І чужому научайтесь,І свого не цурайтесь.Поет вірить у те, що настануть щасливі часи й для неньки- України, а народ заживе в мирі та злагоді.Я впевнена, що вірші Т. Шевченка залишаться провідною зір­кою ще для багатьох поколінь і завжди будуть вчити любові до Батьківщини та співвітчизників, умінню цінувати волю й не кори­тись гнобителям.

П