Напишите литературный паспорт стихотворения "Надия" П. Грабовского.

Розділ останній (коротко)

Пройшло багато років після тієї подорожі. Аля вже стала молодою дівчиною. Та вона не забувала Недоладію, Недоладька, Недопопелюшку, Недоштанька, Недороля й інших своїх друзів. Після тієї подорожі дівчинка все дороблювала до кінця, розуміла важливість цього.
Та ось одного разу, дорослою, прокинулася уночі і зрозуміла, що їй дуже сумно без своїх друзів. Вона згадала закляття, з до якого можна перенестися до Недоладії і зрозуміла, що хоче навідати своїх друзів. Вона промовила це закляття і опинилася прямо перед Недоладьком. Вони дуже раді були бачити один одного. Потім Недоладько відвів її до інших друзів. Аля добре провела час в Недоладії і повернулася додому.
Вона зрозуміла, що ця історія не закінчиться і друзі її будуть реальними.
Дівчинка стала дуже щасливою.
Тут вона почула голос Недочеревика:
- Не тільки для уроку я переніс тебе до Недоладії.
Промовивши це, Недочеревик зник.
Та Аля зрозуміла його слова.

А ви зрозуміли?

Кожна людина потребує надії на диво. майже з самого дитинства ми починаємо усвідомлювати, що поряд із багатьма захоплюючими речами у світі співіснують лють, кривда, брехня. ми бачимо це, і віра в дива, в надзвичайне в цю мить ще більше спалахує в нас, бо дитина-душа захищається від таких страшних розчарувань. але кожен використовує цю віру по-різному. хтось намагається закрити очі і зробити вигляд, наче нічого такого немає, ховаючись у мрії, а хтось, бажаючи змінити цей світ, дивиться на свою мрію, і йде вперед, і увесь цей бруд на ньому не залишає сліду. авжеж, ми не зможемо змінити світ, не змінивши себе самих, тому для того, щоб мрія справді стала дійсністю, треба працювати над собою. на це здатен не кожен, бо боротьба із собою - найважча боротьба у світі.