І варінт Укажіть одну правильну відповідь 1.Укажіть героя твору, який не зрікається насолод життя зі страху, що вони можуть йому стати перешкодою в боротьбі: А. Ліричний (О.Ольжич “Господь багатий…); Б. Смертельник (О.Ольжич “Захочеш-і будеш”); В.Брякус (О.Гаврош “Неймовірні пригоди І.Сили”); Г. Ліричний (А.Малишко “Вчителька”) Д.Вітрогон-хлопчина (О.Теліга “Радість” 2.Укажіть твір, який є моральним заповітом нащадкам: А. О.Теліга “Радість”; Б. А.Малишко “Пісня про рушник”; В.О.Ольжич “Захочеш-і будеш”; Г. О.Гаврош “Неймовірні пригоди І.Сили”; Д. О.Теліга “Сучасникам” 3.Укажіть героїню твору О.Гавроша, для якої понад усе був завжди цирк, а не мимовільні пристрасті: А.акробатка Рената; Б.мадам Аделія Бухенбах; В. мавпочка Беня; Г.кирпата Маруська; Д. танцівниця Мілка. Укажіть одну, дві й більше правильних відповідей 4.Укажіть з-поміж наведених позицій ті, про які згадує ліричний герой твору А.Малишко “Вчителька” А.перші перемоги в навчанні Б цікава екскурсія В.квітник біля школи Г. несхилу постать вчительки Д.політ журавлів у небі Е. ранок на шкільному подвір’ї 5.Укажіть художні засоби, які мають місце в поезії О. Теліги “Радість”: А.анафора Б.порівняння В. зменшувально-пестливі слова Г.метафора Д.риторичне запитання Е.звертання 6.Укажіть з-поміж зазначених героїв тих, з ким Іван Сила виборював собі славу: А.Пандорський Б.Велет В.Фікса Г.Магдебура Д.Піцікато Е.Бієр-Мієр 7.Написати твір на одну із запропонованих тем А. “Іван Сила-найдужча людина Старого і Нового світу” Б. Пісенна творчість А.Малишка (за вивченими творами) В.”Цінуй кожну мить життя, даровану Богом” (за творчістю О.Ольжича) Г.”Найгостріше слово-Україна”(за творчістю О.Теліги

Ця фантастична казка приховує сакральні знання, куди важливіші та глибші ніж томи всілякої макулатури, призначення якої – заплутування людей у лабіринтах розуму без мудрості та віри без енергії любові.

Отже, в дужках переказ сюжету, а без них – просто дилетантська спроба тлумачення.

[Царем був Жайворонок – птах, а царицею – Миша. І мали вони спільне поле, яке вирішили засіяти пшеницею. Коли почали ділити врожай, то одне зернятко залишилося. Миша запропонувала його перекусити навпіл, а сама сховала в собі в нірку.]

Жайворонок – символ весни, “божа пташка”, “духовна” складова людини. Верхній світ на Дереві Життя. Миша – давній хнотичний, земний символ, відноситься “диявольських”.

Нижній світ на Дереві Життя. Отже, чоловіче, “духовне” начало разом із жіночим, земним-підземним, поєдналися через спільну дію – засіяли поле – людську душу.

Проте, гармонії у тій душі не вийшло. Точніше – ймовірно, що би її вдалося досягнути, але “земне” начало “схитрило”, перетягнувши на свій бік дрібоньку частинку – зернинку з поля, а “небесне” обурилося:

Хто такі ваганти? Уявлення про середньовічну поезію було б неповним без латиномовної поезії вагантів (від латинського vagaпtis — бродячі люди). Це були мандрівні священики, які не мали своїх парафій, монахи-втікачі, що через одруження чи пияцтво втратили духовний сан, веселі школярі та студенти. В університетах, у монастирських та міських школах Європи заняття велися латиною. Це давало змогу студентам перебиратись з одного місця в інше, з країни в країну.

Свобода — понад усе. Безжурне мандрівне плем’я поетів-вагантів віддавалося усім радощам мирського буття. Дух вільнодумства царював у їхній поезії. Радість і свобода — ось чого прагнула душа ваганта. Чітко розподіленому на соціальн середньовічному суспільству вони протиставляли своє братство (орден), яке було відкрите всім веселим і добрим людям. А також тим, хто готовий був поділитися з нужденними своїми грішми та хлібом, хто відкидав суспільну і майнову нерівність. Ваганти приймали у своє братство людей незалежно від національності й віросповідання. Єдиним критерієм для них були чисті душа і серце.

Проте, мріючи про людяність і рівність, ваганти на власному життєвому досвіді переконувались, іД° світ швидше злий, аніж добрий. їх переслідувала бідність, змушувала мерзнути і голодувати, переривати навчання.