1. Кому О. Гаврош присвятив повість „Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу”? Відповідь: 2. На якому виді транспорту Іван прибув до столиці? Відповідь: 3. Як звали малого, що тікав від крамарів? Відповідь: 4. Яку роботу порадив хлопець Івану Силі? Відповідь: 5. Що згадував Іван, лежачи на дерев'яному ліжку? Відповідь: 6. Яка була оплата за вантаж мішків? Відповідь: 7. Як звали знаменитого бійця атракціону? Відповідь: 8. Хто переміг у двобої Велета та Івана Сили? Відповідь: 9. Хто зацікавився Іваном після двобою? Відповідь: 10. Де очікував Міха свого товариша Івана, поки той обідав у доктора Брякуса? Відповідь: 11. Ким виявився доктор Брякус? Відповідь: 12. Що запропонував доктор Брякус молодому силачеві? Відповідь:

1)Він присвятив Антону Копинцю;

2)На поїзді;

3)Міха Голий;

4)Вантажити вагони;

5)Згадував рідні гори,батьків,страви та сусідку у яку був закоханий;

6)Одна монета за 50 кг вантажу;

7)Велет;

8)Іван Сила;

9)Доктор Брякус;

10)На яблуні;

11)Тренером;

12)Він запропонував тренувати Івана та ще платити прицьому гроші.

Малкович — сучасний поет. Автор кількох , поетичних збірок, директор і власник приватного дитячого видавництва. Автор і упорядник багатьох дитячих книжок. Фактично, через діяльність І. Малковича в Україні почали активно видавати книжки для дітей. Видані в видавництві твори визнано на багатьох міжнародних книжкових виставках, а поезії автора увійшли в літературний процес сучасності як оригінальне і самобутнє явище. «З янголом на плечі». Ліричний герой «бреде собі самотньо із янголом на плечі» і «жене його у спину сірий маятник життя». «А він йде і йде, хоча вже й не дихає свіча, лиш вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча». Поезія І. Малковича наскрізно символічна. Але цей символізм нескладний для розуміння. Оптимістичний погляд на життя, тепло та щирість поетичного слова роблять твори поета дуже емоційними, якимись інтимними, ніби промовленими пошепки до читача.

Читать полностью: http://tvori.com.ua/poeziya-ivana-malkovicha-abo-suchasnij-svit-ne-zhorstokij/#ixzz41SpxKVY5

Було в батька троє синів. Були вони ледачі. Щоб їх прокормить, батько робив, як віл, чорнів від роботи, руки пухли, кров текла з пальців. А сини прохлаждались, гуляли над річкою, лісом, висипалися в садку. Казав їм батько:

— Сини мої, трудіться, бо важко вам буде, коли я умру.

А найстарший син каже:

— Ей, батьку, роби, поки можеш, а ми будем робити, як тебе не буде.

— Та ти не вмієш нічого, — каже батько.

— Я женюсь — жінка буде робити.

Другий син каже:

— І я женюсь.

А третій:

— Я так само зроблю, як мої брати.

Та батько робив, робив та й заболів. Прийшли сини, питають:

— Ти вмираєш, а що нам оставляєш?

А батько бідний був, та з мудрою головою, подумав і каже:

— Діти, шукайте в землі золото.

— А в якому місці ви закопали золото? — питають сини.

— Оцього я вам не скажу — відповів батько, — копайте город, оріть поле, садіть, обробляйте, собирайте, там і золото найдете.

Полежав трохи батько та й умер. Прийшла зима, сини з’їли все те, що батько заготовив, а нового нічого не находили, не насіяли. На другу зиму голодають ледачі сини. Пішов найстарший брат шукать пари — вернувся з кабаком, пішов середній свататись — не схотіла дівчина. Пішов наймолодший, та ніхто не хоче ледачих.

Дожили якось до весни, а весною давай золото шукать. Перекопали весь огород, та не найшли золота і посадили картоплю. Виросла їм здорова картопля.

Пішли поле копать. Скопали — нема золота, взяли посіяли яру пшеницю. Вродила пшениця буйна. Змололи, одвезли зерно у млин, намололи борошна, напекли хліба, сіли свій хліб їсти, а найменший брат каже:

— Ой, які ми, брати, недолугі! Бачте, золото вродило. Добре нам батько казав, щоб ми шукали золото в землі!

Брати повставали з-за столу, позакочували рукава і взялися за роботу. Хазяйнували, все мали, скоро поженилися. Разом із жінками збиралися за столом і говорили:

— Якби наш мудрий батько ще жив, і нам лучше було б.