Там, де треба, - я тверда й сувора», - пишеА Олена ТелігаБ Любов ПономаренкоВ Ліна КостенкоГ Олександр Гаврош2. Олена Теліга є автором творуА «Пісня про рушник»Б «Вчителька»В «Так живуть на цій землі поети»Г «Радість»3. «О краю мій, моїх ясних привітівНе діставав від мене жодний ворог», - пише А Олександр ГаврошБ Олена ТелігаВ Олег ОльжичГ Андрій Малишко4. «Бо душа моя сьогодні граєІ рушає на шляхи великі», - стверджує ліричний герой творуА «Вчителька»Б «Сучасники»В «Пломінний день»Г «Радість»5. Письменник, який любить рідне Закарпаття, - це А Андрій МалишкоБ Олександр ОлесьВ Олекса СтороженкоГ Олександр Гаврош 6. «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала», - звучить у поезії А. Малишка А «Чому, сказати, й сам не знаю…» Б «Вчителька»В «Так живуть на цій землі поети»Г «Пісня про рушник»7. Народною піснею «Стежина» став вірш під назвоюА «Чому, сказати, й сам не знаю…» Б «Пісня про рушник»В «Так живуть на цій землі поети»Г «Вчителька»8. Івана Силу влаштував у гуртожитокА БрякусБ МотовилоВ ГолийГ Арсен9. Сила витягав гігантські цвяхиА рукамиБ зубамиВ ногамиГ пальцем10. «Я гарую, мов віл, а вони воркочуть, як голуби», - насмішкувато промовивА Міха Голий Б ПандорськийВ ФандігоГ Піня11. Уперше Іван Сила побачив море вА ІталіїБ ФранціїВ ІспаніїГ Португалії12. «Мій солодкий ведмедику!», - лащилася до ІванаА РенатаБ МіленаВ БеняГ Аделія​

Відповідь:

1.А

2.Г

3.Б

4.В

6.Г

7.Б

8.А

9.Б

10.А

12. Мадам Бухенбах

Пояснення:

У творах багатьох вiдомих письменникiв  вiдбилася  iсторiя  ïхнього
життя. Особливо яскраво це можна побачити, читаючи захоплюючi
розповiдi Джека Лондона, —  мого  улюбленого  письменника.  Багато
чого побачила i пережила за своє коротке, але бурхливе життя,  вiн
постiйно пiддає своïх героïв випробуванням, змушує
долати труднощi i здiйснювати вибiр. А оскiльки дiя  багатьох  оповiдань
вiдбувається на Крайнiй Пiвночi, то вiд правильного рiшення  часто
залежить людське життя.
Любов до життя — це iсторiя  боротьби  за  iснування.
Людина здатна на багато що. Знаючи, чого вiн хоче вiд життя, вiн здатний
долати будь-якi перешкоди i небезпеки. Жага до  життя,  любов  до  життя
здатна перемогти смерть. I розповiдь чудового американського письменника
Джека Лондона Любов до життя є тому яскравим прикладом.

Головною героїнею п'єси Івана Котляревського «Наталка Полтавка» є українська дівчина з Полтавщини початку 19 ст. -вродлива, працьовита, чесна, вірна в коханні, шаноблива до матері.

Наталка мужньо захищає свої почуття, людську гідність, погляди на кохання і родинне життя. Вона знає: коли бідна дівчина стане дружиною багатого, то «така жінка буде гірше наймички, буде кріпачкою». Звичайно, усі дівчата її середовища мріяли про щиру любов і свободу вибору чоловіка, але не всі могли відстояти свої права. Щодо цього, то Наталка виступає сильною особистістю.

Лише один крок, що суперечив її власним поглядам, Наталка зробила під впливом пошани до матері, а також тому, що не було певності, чи повернеться Петро, який один "Владів її душею". А якщо не Петро, то байдуже хто — тахтаулівський дячок-п'яничка, чи волосний писар-жевжик Скоробреха, чи возний. Душевний конфлікт дівчини полягає в тому, що в ній борються почуття кохання до Петра й обов’язку та пошани до матері.

Наталка — рішуча й смілива. Як тільки з’явився її коханий, вона одразу заявила: «Клянусь, що. окрім Петра, ні за ким не буду». Любов її така велика й чиста, що, незважаючи на сумніви Миколи і великодушне самозречення Петра, Наталка впевнена: «Возний мусить одступитися!» Тому така рішучість у її заяві возному: «... Коли Петро мій повернувся, то я не ваша, добродію». Коли ж возний погрожує судом і тюрмою, Наталка сміливо кидає всім в обличчя: «До цього силою ніхто мене не принудить...»

У цій сцені образ Наталки розкрито найглибше. Її розум, енергійність і наполегливість у боротьбі за своє щастя перемогли. В образі Наталки Полтавки Котляревський оспівав найкращі риси українок. їхню духовну красу.

По-своєму розуміє щастя доньки Терпилиха. Вважаючи, що робить Наталці добро («Чи я тобі, дочко, не добра желаю, коли кого зятем собі вибираю?»), насправді ж вона завдає своїй дитині сильного душевного болю. Але читач може зрозуміти бідолашну матір — єдиний вихід з «убожества» Терпилиха вбачає у відданні дочки заміж за багатого.

Наречений Наталки Петро — чесний, великодушний, здатний на самопожертву заради іншої людини. Наталку він любить «більше, як самого себе», «більше всього на світі». Щоб була щасливою Наталчина мати, він готовий повернути дане йому нареченою слово та ще й віддати всі зароблені за чотири роки гроші, аби возний ніколи не зміг кинути докору, що взяв бідну. Виборний, захоплюючись його благородством, каже: «Такого чоловіка, як Петро, я зроду не бачив!» Але Петро не такий наполегливий у досягненні мети, як його кохана. Потрапивши у складну житейську ситуацію, він відмовляється від боротьби за щастя, і лише твердість та рішучість нареченої врятовують його.