Усний твір за темою "Яким має бути ставлення до грошей у людини? Гроші — це добро чи зло?" за мотивами комедії І. Карпенка-Карого «Сто тисяч».

Грошима ми користуємося щодня, це невід'ємна частина нашого життя. На мою думку, гроші - це не зло. Зло це ті люди , до чиїх рук потрапляють гроші... Ну не можуть ці кольорові папірці зіпсувати чисту та світлу людину. У людини ставлення до грошей повинно бути в першу чергу адекватне. Люди не змінюються, а їх ставлення до грошей може змітися в будь-який момент, головне щоб не було запізно

Объяснение:

Відповідь:

На мій погляд у творі більше змальовано почуття Соломії до Остапа. Вона ладна була заради нього йти хоч на край світу. А от про почуття Остапа до Соломії, то сказано так, ніби Остап соромиться зізнатися у своїх почуттях. Але саме про Соломію Остап думає у найважчі хвилини свого життя. Наприклад:

"Коли б вони не були панським товаром, то не міг би пан розлучити його з Соломією та силою оддати її за свого хурмана.. " (коли Остап втікає з села).

"одняти Соломію від її чоловіка, бо вона не хурмана панового, а його, Остапа, кохає... Козаки вклоняються йому, пускають із копита коні, кидаються у Дунай, перепливають його, а далі мчаться — Остап попереду — через луки й поля до них у село, в Уманщину... Чи бачиш, Соломіє?.." (мрії Остапа про те, як він визволить Соломію від від нелюба і вразить її своїми подвигами)

"Якийсь здоровенний москаль ухопив Соломію впоперек і поволік, але Остап насів на нього ззаду і визволив Соломію" (не залишив її у біді під час переправи через Дунай)

"Йому тільки хотілось перед смертю побачити Соломію. ... Десь заблудилась у плавнях або вовки роздерли її. І Остапові стало жалко Соломії, страх як жалко. Вона така добра, так кохала його, вона пішла за ним у далеку дорогу, не кіс своїх задля нього; вона доглядала його, як рідна мати, була вірна, як товариш... Йому ще хочеться глянути на сонце, побачити світ божий, людей, обняти Соломію...  " (думки Остапа у плавнях)

"Вона сідала на лаві, а він мовчки дивився на неї червоними з гарячки очима або плів нісенітниці " (під час хвороби Остап не відпускав Соломію від себе)

"Чорт зна, як гуляють, немов п'яні", — думав він та згадував музики у своїм селі, що наймав колись Соломії. (тобто, Остап залицявся до Соломії).

Наскільки Остап кохав Соломію можна зрозуміти лише  з останніх рядків твору:  "— Отак вона мене часто кличе,— оповідає —дід людям, що інколи заходять у сторожку.— Як тільки вітер загуде — так і кличе до себе... то в комин гукне, то надворі покличе... а часом серед ночі збудить... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга чекає й не дочекається, коли злучиться з нею..."

Пояснення:

Відповідь:

Вибирайте або можете додати й свої варіанти

можливо, я помиляюся, але мене насторожують такі речі:

1. звідки у озері взявся бурштин і як Василь його міг так легко знайти, якщо чим далі від Балтійського моря, тим глибше в надрах залягають породи, які містять бурштин.

2. Якщо все село боялося  озера і не підходили до нього навіть вдень, то як так легко бабуся відпустила хлопців на озеро з ночівлею.

3. Чому дивні зітхання і завивання, які  видає потвора вночі в лісі, чує лише Василь, який вночі до лісу не ходить

4. ніхто не бачив і не впевнений, що у озері дійсно хтось живе, але  Василь впевнений, що саме ця дивна істота залишила подряпини на деревах.    

Пояснення: