ЗДЕЛАТЬ ТО ЧТО В РАМКЕ ( МАЛО ПОТОМУ ЧТО БОЛЬШЕ НЕТ)​

ответ:Вишийте, мамо, сорочку кольором неба й степів! Любий тату! Нагадайте дідові пісні. Любий тату, запрягайте коника мені. Я від хати і до хати буду тих пісень співати Не розгубися, синку, у дорозі! Одягніть вишиванку, моя доне і сину, щоб красою зігріти нашу рідну країну Добридень вам, дідусю та бабусю! Сонце, сонце, освітлюй тіні! Де ви, лицарі й гетьмани? Уставайте, відгукніться! Я знаю вас, нащадки запорожців! Ти, мій хлопче, українець! Калино, калино, квітуй у долині! Над тобою, бандуристе, небо чисте.

Объяснение:

Характеристика Санька і Грицика з твору"Джури козака Швайки" В.Рутківського :

Санько: єдина дитина у родині. Матір його пестить, дуже хвилюється та опікає. Це мрійливий хлопчик, який багато фантазує. Він досить спокійний, розсудливий. Санько має хист до ворожіння, подумки навіюючи власні бажання іншій людині.

Грицько: сирота, який по черзі живе у різних людей та допомагає їм по господарству. Дуже активний та жвавий хлопчик, який не може всидіти на місці. Гриць ніколи не дасть себе обманути, адже він дуже уважний до людей та має зіркі очі.

Серед козаків були таємничі во­їни, яких називали характерниками. Це козаки, які володіли надзвичайними, непоясненними здібностями. Що ж вирізняло їх з-поміж інших? Найперше б життя, який вони вели. Деякі з них уміли перевтілюватися у звірів, проходити крізь сті­ни, чути і бачити на великій відстані. Характерників також називали галдовни­ками (від укр. слова «галдовати» – чаклувати), або заморочниками і химородниками, через їхнє вміння напускати морок, сон і туман на людей. Назви залежали від діяльності таких козаків, рівня підготовки і майстерності. Послуговуючись сучасними поняттями, можна сказати, що вони мали екстрасенсорні здібності, були телепатами і ясновидцями, вміли гіпнотизувати. Кажуть, що деякі з них прожили понад 100 років. Характерників готували прак­тично з народження. Змалку хлопчики ставали джурами старших мудрих козаків, від яких пе­реймали премудрощі характерництва. Тобто духовний наставник передавав учневі те, що знав і вмів сам – у тому й полягало навчання молодих козаків. Сам процес навчання тривав багато років. Що ж треба було засвоїти характерникові? Що він повинен був робити у війську? Часто він вико­нував роль лікаря, надавав невідкладну до на полі бою. Лікуючи поранених, характерники здійснювали особливі ритуали. Характерники були козацькими старшинами, плекали культуру запорозького війська, оберігали давні традиції, посвячували в козаки. Саме вони закарбували історію козацтва у пісенній творчості. Так духовний досвід предків передавався наступним поколінням. Уміли і знали характерники дуже багато. Вони були найкращою частиною війська – обраними. Завдяки своїм надприродним здібностям ці люди могли керувати своєю психікою – входити в особливий психічний стан, який давав їм змогу робити неймовірне, наприклад, наводити «ману» на ворогів. Осягнувши давні знання та секрети, коза­ки-характерники ставали невразливими – їх не брали ні куля, ні шабля. Вони були найкращими воїнами, розвідниками. З характерників за часів козацтва створювали загони пластунів. Це були загони спеціального призначення, які могли вщент роз­ бити цілу армію супротивника. Характерниками були деякі гетьмани та кошові, себто козаць­ ка верхівка. Найвідоміші з-поміж них – Петро Сагайдачний, Іван Сірко, Іван Богун, Максим Кривоніс, Северин Наливайко.

Джерело: http://dovidka.biz.ua/dzhuri-kozaka-shvayki-golovni-geroyi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua