До ть будь ласка ів1.Установіть відповідністьА Міхал ГолийБ АделіяВ вуйко МикуличГ доктор нужно только 8 и 9 цікавлять. Я маю все. А от спорт - це моя, можна сказати, стихія. Я ним живу"2 "Стояти! Таємна поліція!"3 "Йому тільки вагони вантажити. В кінець вокзалу - третє вікно ліворуч. Скажете, що я порекомендував"4 "То що, земляче, будеш чинити?"5 "Нашому цирку потрібне оновлення. Можна сказати, свіжа кров"2. Напишіть твір-мініатюру (12-15 речень) на тему "Втілення найкращих рис українського народу в образі Івана Сили"​

А-1

Б-5

В- 4

Г-1

Объяснение:

не впевнена на рахунок 1

А-1

Б-5

В-4

Г-1

Да?

Я старалась

Объяснение: Головні герої оповідання Я. Стельмаха "Химера лісового озера, або Митькозавр з Юрківкі" - Дмитро Омельчук і Сергій Стеценко. Ці два хлопчика щойно закінчили п'ятий клас і перейшли до шостого. Події, що описуються у оповіданні, трапляються під час літніх канікул.  

Мітько і Сергійко - вірні друзі. Це веселі і допитливі хлопці, фантазери, дуже люблять пригоди. Характерами вони схожі, але лідером є Митько. Він рішучіший за друга. Саме Митько вирішив поїхати в село до бабусі. Коли старшокласник Вася-велосипедист пожартував над хлопчиками, саме Митько запропонував ночувати біля озера і вистежити чудовисько, навіть погодився бути приманкою для нього. Митько першим кинувся рятувати невдалого жартівника Васю.  

Сергійко більш спокійний хлопчик, але він підтримує ідеї свого друга і допомагає йому. Сергійко дуже добрий: коли Митько заснув на посту, сергійко не став його будити, а вкрив ковдрою. Сергійко - вірний друг, такий, що ніколи не покине Митька у біді.  

Обидва хлопці велікодушні, турбуються один про одного, вміють прощати помилки один одного та мирно розв'язувати конфлікти. А ще вони можуть бути працьовитими та наполегливими, бо, коли хлопчики зацікавилися дивною істотою, що нібито живе у озері, вони прочитали багато книжок з бібліотеки і навіть полюбили зоологію.  

- Стіл напевно он туди. - Софія показала у кут.

- Ти така ділова коли командуєш. - Підмітив Сашко.

- Ну ділова не ділова, але хочу щоб до відкриття все було ідеально! - усміхнулась дівчина.  

Так, саме дівчиа. З моменту останніх подій, минуло 10 років, Софійка виросла, і для всіх вона Софія, лише для Сашка вона залишилась Софійкою. Дівчина як знала, пішла вчитись на ресторатора. Хоча... Звісно вона знала! У минулому, вона підгледіла що станеться у майбутньому, тобто зараз, і побачила що Сашко відкрив свій ресторан, і назвав його "Русалонька", і запропонував Софійці стати його Русалонькою. Софія це зрозуміла як "Стати управляючою", тому пішла вчитись на ресторатора. Хоча Сашко мав на увазі зовсім не це.  

- Так, скоро відкриття! Надувні кульки готові? - схвильовано запитала Софія.

- Ми майже закінчили! Не переживайте - Усміхнено сказали охоронці.

Ви б бачили цю картину. Два здоровенних охоронця надувають кульки, а поки ніхто не бачить, бьють один одного ними по голові. І радіють наче діти.

- Хлопчики, не балуйтесь. - Підморгнула їм Софія.

Охоронці з серйозним лецем зав'язали вузлики на щойно надутих кульках, проте коли Софія відійшла, вони знову почали бити одне одного кульками по голові. Софія це побачила, але подумала "- Та нехай дітлахи граються".

 Ось довгоочікуване відкриття ресорану. Біля входу було близько сотні людей, добре що ресторан двоповерховий, і місця вистачить усім.

 - Дорогі друзі! - Почав промову Сашко - Я радий вас вітати у ресторані морської кухні "Русалонька"! На честь відкриття, усім гостям знижка п'ятдесят відсотків! Надати можливість перерізати цю стрічку, хочу Софійці, моїй Русалоньці, яка надихнула мене на відкриття цього ресторану.  

Сашко протянув ножиці, Софії, дівчина взяла їх, і перерізала стрічку. Їй було дуже приємно, у грудях не зрозуміле почуття.

- А тепер гості, за вас до рестрану!

Гості почали заходити, а Софія стояла як вкопана, і дивилась на Сашка наче у трансі. Останній гость зайшов, а Софія так і стоїть, поки Сашко сам не взяв її за руку, і не завів до ресторану. І ось знову дивне відчуття у грудях.

 Софія ходила сама не своя, вона переживала чи гостям все подобається, і інколи підходила до столиків щоб запитати у гостей як їм ресторан, персонал та страви. Тут її закликала молода сім'я.

- А ви справді Русалонька? - запитала маленька дівчинка років п'яти

- Ні, - усміхнулась Софія, нажаль я не Русалонька, але в дитинстві, та навіть зараз, Русалонька залишається моєю улюбленою казкою. - А як ви дізнались про відкриття нашого ресторану? - запитала у батьків дівчинки.

- Зовсім випадково, ми гуляли, і зголодніли, вирішили пошукати якийсь ресторанчик, і дочка побачила вивіску на якій була Русалка, і дуже просила зайти туди. Так і дізнались.

- Дякую тобі, що привела своїх батьків, ти молодець! - звернулась Софія до дівчинки, - А як тебе звати? - поцікавилась вона.

- Аріель... Усміхнулась дівчинка.

- Ой, Аріно, що ти вигадуєш? - Вмішалась мама.

- Аріна... Також красиве ім'я, - підмітила Софія, - Вона досить схоже на ім'я Аріель.  

- Справді? Ви так думаєте? - Радісно запитала дівчинка.

- Так, всі імена прекрасні та особливі по своєму!

- Пані Софія, - гукала Хостес, - Підійдіть будь ласка сюди!

 - Вибачте, мені потрібно відійти, смачного Вам!

- Папа Софійко! - Вигукнула дівчинка Аріна, Софія послала їй повітряний поцілунок та подумала "Яка чудова дитина!"

Софія підійшла до рецепції. - Так Єво, я тебе слухаю.

- До нас прийшли гості, і хочуть домовитись про проведення весілля.

- Ого перший день, і вже замовлення на весілля? Це ж чудово! А де ці гості?

- Ходімо проведу, вони за сьомим столиком.  

Наближаючись до столика, Софія побачила дуже знайомі лиця, лише сівши за стіл до гостей, до дівчини дійшло, що це Вадим Куликівський і Ірка Завадчук. У той момент Софія зрозуміла, що більше зовсім не кохає Вадима.  

- Доброго дня, мене звати Софія, чим можу вам до ?  

- Та знаємо ми як тебе звати, ми весілля хочемо у цьому ресторані.

"Вадим зовсім не змінився, манери такі як і були - їх немає! А Ірка? Вона так розповніла..." - Подумала Софія

- Добре, а на котре число?  

- Сьоме червня. - З Гордістю мовила Ірка

- Добре без проблем, приходьте завтра, ми все розрашуємо, а поки запишіть свої побажання що до заходу.

- Не заходу, а весілля! - Поправила Ірка.

Софія мовчки пішла до барної стійки. Почуттів до Вадима як і не було.  

- Софійко, як тобі в новій ролі?

- Чудово, дякую.

Сашко усміхнувся, і пішов на кухню, подивитись чи все гаразд, бо почув гуркіт. Від цієї усмішки, дивне відчуття у серці знову навідало Софію, але цього разу воно було сильнішим, щей мурашки по шкірі в добавок.

- Офіціант! Можна рахунок? Гукала сім'я маленької Аріни

Софія швидко побігла до гардеробної, щоб дістати щось із сумочки, завернула цю річ у папір, та дала її офіціанту, і сказала доставити її дівчинці Аріні.

Объяснение: