ПаничерскийЕлена
?>

Як іржа точила Герасима калитку думка(сто тисяч)

Украинская литература

Ответы

titovass9

Головний герой роману В. Підмогильного «Місто» — виходець з села Степан Радченко, який приходить до міста для навчання у виші. Та через певні обставини йому не вдається закінчити навчальний заклад. Степан влаштовується на роботу в редакцію журналу і разом з цим починає займатися літературною творчістю. Він заводить собі багато друзів, яких об’єднують спільні інтереси, зокрема літературне життя міста.

На перший погляд, Степан Радченко — типовий інтелігент перших пореволюційних років. Та це тільки на перший погляд. Бо В. Підмогильному, справжньому знавцю психології людської душі, вдалося створити досить неоднозначний, навіть складний образ «завойовника міста». Степан виявився людиною, сповненою суперечностей. Він зовні привабливий і красивий, у літературних колах користується певним авторитетом, але душа його темна.

Як каже сам автор, у нього щось залишилося від дикого звіра, адже місто, яке зустріло його так гостинно, Степан прагне не просто підтоптати, а покласти собі під ноги. У душі Степана Радченка відбувається постійний двобій між добром і злом, між правдою і кривдою. Безпринципність героя заважає визначитися, що ж для нього головніше у цьому двобої.

Уважно аналізуючи роман, можна визначити, що Степан Радченко — людина-завойовник, який просто розбазарює свій талант. Доказом цього може бути один з епізодів твору, у якому Степана за на вечірку до інституту читати власне оповідання під назвою «Бритва». «Успіх був великий, та Степан до цього успіху поставився дуже неприхильно і навіть не визнав за потрібне підняти квітку, кинуту йому на сцену, цей перший лавр із вінка своєї майбутньої слави».

Головний герой роману «Місто» дуже любив літературу, яка стала для нього найдорожчою і найближчою. Степан вважав, що розуміння літератури — це перша ознака культурної людини. Себе ж він позначав як людину «насиченого розуму», яка повинна спілкуватися тільки з «тими далекими фігурами, що йому часом випадало з ними здибатись». А ось життя оточуючих людей здавалося Степанові не вартим уваги.

Поступово Степан Радченко підкорював місто. У нього з’явилася простора світла квартира у центральному районі, а потім знайомі, знайомі знайомих, їхні родичі, і так все далі й глибше: «його капелюх щораз частіше здіймався на вулиці...». І навіть Зосі, яку, здавалося б, кохав, він постійно доводив перевагу громадського життя над особистим, постійно читав їй мораль, у яку й сам не вірив.

Час від часу Степан все ж таки відчував, що остаточно і безповоротно губить себе. Залишки особистого «я» намагалися примусити його з’ясувати своє єство і повернутися до себе справжнього. Та перемагали зовсім інші, протилежні думки.

Марина555
В первой половине XIII столетие монголо-татарские орды, возглавляемые Батыем, захватили Киев и попрямували через Карпаты в Венгрию. Воина Батый огнем и мечом плюндрував землю Галицкой Руси. Но мужественно боронился украинский народ. Об один из эпизодов героической борьбы наших далеких предков с монголо-татарской ордой рассказывает Иван Франко в повести "Захар Беркут".

Служение народу было целью жизни девяностолетнего Захара. Вся своя жизнь отдал он общине. Узнавши о приближении врага, Захар советует тухольцям не просто отбить, а разгромить монголо-татарив. Старого Беркута волнует не только опасность, которая нависла над Тухлею, а и та опасность, которая угрожает соседским селам. Это же, заручившись соседской послушавши советы Захара, община решает разгромить врага в тухольський долине. Именно в эту сложную минуту старый Беркут получает весть о том, что его сын Максим живым восхищен в плен. Захар не не верить веры дым словам: Максим лучше даст себя порубить, чем отдастся в неволю. Но Максим боролся смело, и лишь подступом и силой прибегло взять его и закуковать в железные пута

На душе у Захара Беркута тоска и тревога: опасность нависла общине, сын в плену, как оно будет? И или получат они победу? Самая природа будто предчувствует беду: ревут туры, воют волки, даже земля глухо стугонить.

Захар Беркут осознает свою обязанность предводителя даже тогда, когда боярин Тугар Вовка предлагает тухольцям выпустить монголив из долины, а за это отдать плененного Максима живым. Люди понимают, какая боль режет сейчас родительское сердце Захара, и предлагают принять предложение. Но старый Беркут в это время — прежде всего общественный предводитель. Он отказывается, потому что уволенные монголи обязательно пойдут уничтожать соседей, которые совсем не готовые к бою и понесут еще страшниших потери. Захар покоряет родительские чувства общественным интересам и твердо отвечает монгольскому посланцу: "Или мы все погибнем, или вы все — другого выбора нет".

В героической борьбе тухольцям посчастливилось разбить монголо-татар, и осталась еще кучка врагов, которые утопали. Среди них были вражеский военачальник Бурунда и Максим Беркут

Враги просят отпустить их в обмен на жизнь молодого Беркута. И на этот раз Захар несокрушимый. Укротив родительские чувства, он понимает, что уволенные монголи не простят гибели своего войска и приведут на Тухлю еще большую силу. "Пусть лучше гибнет мой сын, чем ради него имеет уйти хоть один враг нашего края!" — говорит старый Беркут и своей рукой посылает огромный камень в груду врагов, где был и его сын. Но не выдержало сердце отца: Захар "дрожал, будто малый ребенок, и, закрывши лицо руками, рыдал тяжело". Его можно понять. Но в грозное для народа время старое Беркут показал чрезвычайную твердость, стойкость, силу духа

В своей последней речи перед общиной Захар Беркут отмечает, что тухольци победили не только благодаря оружию, а и с мудрости, сплоченности, дружбы. Слова старого Беркута звучат как завещание потомкам: " Пока будете жить в общественном порядке, дружно держаться груды, несокрушимо стоять все за одного, а один за всех, до тех пор никакая вражеская сила не побидить вас".

Иван Франко воплотил в обиде Захара Беркута мудрость народа, его стремление жить в согласии и мирной работе. Своей повестью Большой Каменщик призывает нас любить свой народ и свою страну, которая столько страдала, а еще более за все ценить сплоченность и единство, которые делают любую общину непобедимой

Ответить на вопрос

Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:

Як іржа точила Герасима калитку думка(сто тисяч)
Ваше имя (никнейм)*
Email*
Комментарий*