Про івана Силу йдеться в уривку А Попри грошову винагороду, яку вiн отримував за тренувания, він не полишав працю вантажника. До обіду він займався впра- вами, потім обідав і рушав на вокаал. Б Він носив темні побиті окуляри, дірявий капелюх й екреготли- вим голосом Подайте інвалідові Великої війни». А по- між тим евоїм шпигунським оком усе бачив і чув. В Це був середнього віку чоловік, який роками заробляв на жкиття вуличними боями. В одному з поединків після сильного удару в щелепу він гучно упан до ніг вражених глядачів, не маючи сили піднятися. Г Гроші його не вельми цікавили. Віи мав усе, А от епорт це його стихія, він ним жив. Він відкривав нові імена, 1 це прино- сило йому задоволення.

А

Объяснение:

Незнаю правильно ли но я склоняюсь больше к этому ответу

Відповідь:

1. Я пам'ятник собі поставив незотлінний. (Назва твору)

2. О.Пушкін (Автор)

3. Лірика ( Літературний рід).

4. Ода (жанр)

5. Прославляння істинної поезії та затвердження високого призначення поета в житті суспільства (тема).

6. Поетична слава і подолання смерті через мистецтво (головна ідея)

7. Сам Пушкін (головні герої)

8. Метафори - "не заросте народна стежка"

Епітети - "пам'ятник нерукотворний", народна стежка "," гордий внук ".

Інверсії - "главою непокірної", "і славен буду я ...".

Анафора - "що почуття добрі я лірою будив, що в мій жорстокий вік прославив я свободу". (художні засоби).

Поетична розповідь про дитинство за твором М.Стельмаха «Гуси-лебеді летять».

     Повість “Гуси лебеді летять” є прикладом поетичної розповіді письменника Михайла  Стельмаха про своє дитинство. Саме гуси на початку і наприкінці твору символізують плин книги життя, де найяскравішою сторінкою для кожного є його дитинство.

    Бачимо, що Михайлик був жвавий і веселий хлопець, схильний як  до глибоких роздумів, так і до смішних витівок. Злиденне життя зробило його співчутливим до бідних. Тут мимоволі згадується гарбузове насіння, яке передавали дитячі рученята голодним подорожнім.  Хлопець вирізнявся серед інших допитливістю. Дідусь часто  розмовляв з малим, а онук любив слухати казки, які зачаровували своєю казковістю і торжеством добра. Розповідав про велич природи, про необхідність дбайливого ставлення до неї. Тому Михайлик зростав захоплювався красою рідного краю, мріяв побільше дізнатися про рослини і тварини. Розумів, що в цьому йому звичайно до також книжки. Мова хлопця була наповнена дотепними висловами, фразеологічними зворотами , які є перлинами народної мудрості.  

    Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої  сім’ї,  але дитинство його, оточене  любов’ю та турботою, можна назвати щасливим.