Напишіть твір-мініатюру на одну із тем: 1) Бджола мала, а й та працює( за байкою Л. Глібова "Муха і Бджола")

Живя среди казаков, Иван Подкова выдавал себя за брата молдавского господаря Иоана III Водэ Храброго, возглавлявшего национально-освободительное движение и убитого турками. Есть версия, что он происходил из секейского рода Баториев, бежал к казакам от семейных интриг. Когда слухи об этом дошли до молдаван, недовольных своим воеводой Петром VI Хромым, они снарядили в 1577 году посольство к Ивану Подкове и просили его занять престол.

При содействии отряда казацкого гетмана Якова Шаха из 600 казаков, и своего отряда, в который входили и молдаване, Подкова вторгся в Молдавию и низвергнул с престола Петра Хромого. Ивана Подкову поддержали народные массы. В конце ноября 1577 он занял столицу Молдавии Яссы и провозгласил себя господарём.

Удержаться в Молдавии Подкове удалось, однако, не более двух месяцев. Воевода Пётр, собрав свежее войско, двинулся к Яссам, чтобы возвратить потерянный престол, но был вторично разбит Подковой. Тогда Стефан Баторий, король польский, написал своему брату, трансильванскому воеводе Христофору, чтобы тот оказал Петру Хромому.

В начале 1578 года Иван Подкова, видя, что ему не удержаться на престоле, решил оставить Молдавию и хотел пробраться к запорожским казакам; но брацлавскому воеводе удалось уговорить Подкову отправиться в Варшаву, чтобы оправдаться перед Баторием. Король, однако, в угоду туркам заключил Подкову под стражу и приказал казнить его во Львове на площади Рынок, в июне 1578 года.

16 июня 1578 года его вывели на площадь Рынок во Львове. После оглашения приговора казаку предоставили последнее слово. «…Меня привели на смерть, хотя в своей жизни я не совершил ничего такого, за что заслужил бы подобный конец. Я знаю одно: я всегда боролся мужественно и как честный рыцарь против врагов христианства и всегда действовал для добра и пользы своей родины, и было у меня единственное желание — быть ей опорой и защитой против неверных…», — обращался Подкова к присутствующим. При этом он просил урядников не казнить сопровождавших его товарищей. Выпив стакан вина, переданный верными побратимами, Подкова попросил их принести коврик. Став на колени, Иван прочитал молитву и перекрестился. И только после этого славному казаку снесли голову.

Почтовый блок «Казацкая Украина»: Иван Богун, Иван Гонта, Иван Подкова, Иван Серко

Ивана похоронили в православной Успенской церкви[1]. Однако казаки выкрали его тело, перевезли в Канев и похоронили в одном из православных монастырей под Чернечей горой.

Казнь Ивана Подковы и превратила его в народного героя. О нём слагали многочисленные предания, думы и песни. Он стал героем романтической поэмы Тараса Шевченко «Иван Подкова» (1839):

Объяснение:

 Безсумнівно прагнення поета наблизити стиль казки до російського фольклору та просторечию.Пушкін ввів в неї народні епітети (красна дівиця, молодці чесні, глухомань лісова, зелене вино, али губки, білі руки, червоно сонце), різноманітні повтори (шлях-дорога, чекає-пожде, в’ється хуртовина, жити та поживати, немає як немає ), фразеологізми (всім взяла, бог з тобою, йдуть за днями дні, не зійти живої мені з місця, в очі йому сміється), слова в ласкавою формі:Посадили в куточок,
Підносили пиріжок …А в окремих місцях видна досвідчена рука художника. Наприклад, поетичний образ золоте яблучко він розгорнув у виразну картинку; в ній відчувається натюрморт:Воно, Соку стиглого повно,
Так свіжо і так духмяно,
Так рум’яно-золотисто,
Ніби медом налилося!
Видні насіння наскрізь.Отримане від мачухи яблучко так само підступно і оманливе у своїй привабливості, як і вона сама. Емоційно багата, глибоко лірична, іронічна і наповнена драматизмом, казка розвивається по канві авторських інтонацій, які відображають пушкінську «гру» в казкаря.Автор ніби встає на рівень уявлень народного виконавця з його моральними оцінками. Царівна-сирота – це ідеальна, з селянської точки зору, дівчина. Вона білолицю, чорноброва і разом з тим наділена цілим кодексом позитивних моральних якостей: вподоби лагідного такого, від зеленого вина відрікається вона. Царівна подає хліб убогою, пестить нежною рукою Соколко. Підкреслюється її працьовитість. Красуня мачуха горда, ломліва, норовлива і ревнива. Жорстока володарка, вона загрожує сінної дівчині страшної стратою – рогаткою.«Підлаштовуючись» під народного виконавця, в іронічних інтонаціях автор роздвоюється, його «маска» відкривається. Доброзичлива іронія непомітно вплітається в загальний святковий тон: Але як бути? І він був грішний …; Брати мовчки постояли Та в потилиці почухали … Такі інтонації можливі й у народного казкаря. Але от іронія зачіпає романтичний літературний метод – і це вже тільки пушкінський голос.Сцену, рісующую Єлисея в печері перед труною мертвої нареченої, можна розглядати як пародіювання романтичних пристрастей. У фольклорній казці ця зустріч відбувається аж ніяк не в такій «екзотичної» обстановці і, крім того, завжди дається побутове пояснення пожвавлення царівни: з неї знімають предмет, від якого вона померла (сорочку, кільце), або ж у неї з рота випадає шматок отруєного яблука. У Пушкіна наречена оживає від бурхливих почуттів нареченого:І про труну нареченої милої
Він вдарився усією силою.
Труну розбився.
Діва раптом Ожила …
Можна вловити приховану іронію і в контрастах емоційного стану героїв:
І постає вона з гробу …
Ах! .. І заридали обидва.
І поруч з цим:
І, розмовляючи приємно,
У шлях пускаються назад …У стилі казок-поем виявляються і не пародійні романтичні елементи. Вони є і в «Казці про мертву царівну …», що запобігає спрощене сприйняття високого, ідеального змісту: у смутку душевної; у темряві сумної; «Раптом згасла, жертвою злобі, На землі твоя краса, Дух твій візьмуть небеса».«Нефольклорную» авторську позицію висловлює і драматизм, який можна вловити між рядків. В образ бездушною красуні мачухи увійшов холодний «століття-торгаш» зі своїм всеподавляющей егоїстичним началом. Царице хочеться бути на світі всіх миліше – що теж у своєму роді «ідея наполеонизма». Ще більш виразно вона прозвучала в одночасно створювалася «Казці про рибака і рибку» (образ баби). Втрата моральних начал перед страшною ходою «залізного віку» – важлива тема творчості Пушкіна 30-х рр. У його казках зіткнення добра і зла не могло пройти повз сучасного історичного заломлення, що не увібрати дух свого часу.Але все ж провідним орієнтиром у позиції автора є традиційне народне свідомість. У казці панує атмосфера ідеальної російської селянської етики: цариця чекає чоловіка біля вікна і дивиться в поле; молода царівна дружно живе з богатирями:Їм вона не перечить,
Чи не суперечать їй вони.Богатирі дотримуються народний звичай гостинності, що виражається у фольклорній «формулою викликання», відомої у різних сюжетах російських казок. Пушкін чув її в Михайлівському варіанті і творчо переробив.