Дайте обґрунтовану відповідь:який епізод повісті марка Вовчка "Інститутка" вразив вас найбільше? Чому?​

В історії українського народу було чимало сторінок, згадувати які не можна без болю в серці, одна з них – кріпацтво, тому не дивно, що ця тема хвилювала багатьох українських письменників. Не була чужою вона й для Марка Вовчка (справжнє ім’я – Марія Вілінська). Цікавою в цьому плані є повість «Інститутка», в якій широко та яскраво показно суперечності між кріпаками та поміщиками, чітко й колоритно розкрито образи поневолених селян і панів-гнобителів. Авторка намагалася максимально показати абсурдність ситуації, коли людина обмежує права іншої людини, знущається з неї, і весь цей світ рабства Марко Вовчок показує через сприйняття його дівчиною-кріпачкою Устиною.У творі протиставляються дві ворожі сторони: по один бік – безправ’я, злидні, муки; по другий – розкіш, безжурне дозвілля, дика сваволя. З одного боку – Устина, Назар, Прокіп, бабуся; з іншого – стара пані, панночка, пан, пани-сусіди. Письменниця пропонує читачеві самому порівняти образи та дійти висновку: кріпацтво – це ганьба людства.Без зайвої сентиментальності Марко Вовчок передає правду кріпацького життя; об’єктивність, емоційність, лаконічність розповіді надають творові певної простоти й цілісності. Саме завдяки цьому повість сприймається як незаперечний правдивий документ часу, а особлива цінність його полягає у викривальному характері «Інститутки».Найповніше, однак, письменниця змалювала образ інститутки, протиставляючи зовнішню вроду внутрішній звироднілості. Це миле з обличчя, а насправді дегенеративне створіння, що бралося «французької освіти», стало прокляттям усіх кріпаків. Її важко назвати людиною, бо вона знущається зі знедолених кріпаків, мало не вбила Устину та внаслідок стає заручницею своєї ж сваволі, жорстокості, цинізму, дурості.У своїй повісті Марко Вовчок дає зрозуміти, що кріпосницька система є ганебною для цивілізованого суспільства. Талант авторки допоміг розкрити характерні риси епохи та втілити їх у реальних образах та показати саму сутність соціальних протиріч.

Тема: символічне оспівування України – неповторна краса природи, невмируща  слава запорозька, мудрість Ярослава.  

Головна думка: заклик любити Україну (уславлення рідної країни).

 

Для довідки.

Світязь — найглиб¬ше в Україні озеро.

Батурин – легендарна гетьманська столиця.

На річці Альта (права притока Трубежа в басейні Дніпра) в 1019 році Ярослав Мудрий остаточно розбив Святополка.

 

Художні засоби.

Епітети: «таємничих лісів», «голосом дивним, похмурим», «давній надтріснутий дзвін», «тонесенько плаче».

Уособлення: «плаче ріка».

Метафора: «у нього сто сот голосів», «таке воно в світі одне», «туман таємничих лісів». 

Порівняння: «голосом …, як давній надтріснутий дзвін».

Повтори (тавтологія): «сто сот», «світить і світить», «Я Світязь, я Світязь, я Світязь», «Батурин, Батурин, Батурин», «Я Альта, я Альта, я Альта».

Повтори (анафора, єдинопочаток): «Воно мені …».

Риторичні оклики: «Я Світязь, я Світязь, я Світязь!», «Батурин, Батурин, Батурин!», «Я Альта, я Альта, я Альта!»

Риторичне запитання: «А хто ж ти така?», «Невже ти не чуєш мене?!».

Пестливі слова: «тонесенько».

 

Кількість строф: чотири.

Рими: лісів – голосів, одне – мене, похмурим – Батурин, дзвін – навздогін, така – ріка.