1.Яку з рослин Б.Харчук називає «сторожем у житньому блилі»: А) калину, б) півонії, в) жоржини, г)соняшник. 2.Де готувався до польоту Планетник: А) у полі, б) вдома, в) у печері, г) на пагорбі біля замку. 3. У якому населеному пункті жила Олена Булига: А) в Острозі, б) у селі під Києвом, в) у Вербівцях, г) у тексті назву не згадано. 4. Установи відповідність між героями повісті та їхніми репліками: А Планетник 1. Небо нам усе дарує… Б Дід Капуш 2. Кожна людина, людський рід – з кореня добра і зла. В Матір Планетника 3. Краса безборонна і беззахисна у світі, а тобі її утверджувати… Г Знахарка 4. …робити – це і є жити в згоді зі всім світом. Д Олена Булига 5. Артем («Крила…») був: А) ученим, б) священиком, в) мужиком, г) інтелігентом. 6. Які птахи «спантеличили» Артема більше за все? А) папуга, чорногуз, б) чапля, сокіл, в) чорногуз, горобець, г) папуга, чапля. 7. Яка думка заволоділа Артемом? А) побудувати дім, б) злетіти, як птах, в) розбагатіти, г) вивчитися. 8. Христина втекла до батька. Чому? А) її вигнав чоловік, б) втратила розум, в) побачила великого кажана, г) її чоловік перетворився на страховисько 9. Дайте розгорнуту й обґрунтовану відповідь на питання: чи варто ризикувати власним життям заради здійснення своєї найзаповітнішої мрії? (за твором Антоненка-Давидовича «Крила Артема Летючого»)

Літературний рід: епос.

Жанр: пригодницька повість.

Головне: сюжет повісті описує пригоди Сергія і Митька, які трапилися з ними влітку після п’ятого класу.

Ідея: возвеличення справжньої дружби, духу пригод, гарного ставлення до старших; підтримка креативності, сміливості, наполегливості, працелюбства; засудження хитрості, брехні, пихатості.

Головні герої: Сергій Стеценко, Митько Омельчук, Василь, ботанічка, батьки хлопчиків.

Значення в літературі: Ярослав Стельмах збагатив українську літературу ще одним прикладом справжньої дитячої дружби та безтурботного дитинства. Він зробив внесок у розвиток дитячої літератури.

Особливості: повість складається з дев’ятьох розділів, кожний із яких має свою експозицію, зав’язку, розвиток дії, кульмінацію та розв’язку.

Чому я маю прочитати цей твір: щоб 

У 1899 р. 27-річний поет написав флагманську поему “Євшан-зілля”, де обстоював необхідність повернути українцям історичну пам’ять, а громаді – усвідомити національну приналежність. Твір той переповідав легенду, відому за Іпатіївським літописом. У ній ішлося про сина половецького хана, якого полонив Мономах, князь Володимир, і лишив у Києві при собі. Розкішне життя при дворі поволі витруїло душу, але спомини про рідний край не давали заснути. Так тривало доти, поки степ зник, його замінив “край чужий, чужі звичаї, як за рідні уважати”. Та не йняв віри могутній хан, що син міг забути волю і степ, батька та рідну мову.

Покликав до себе правитель старого гудця (співець), аби у землях чужинських той відшукав нащадка, проникливою піснею збудив серце та й навернув добровільного бранця додому. Не здригнулося скам’яніле серце, коли посланець завів материну колискову. І тоді старий гудець дістав дрібку степового полину, євшан-зілля, – і обпекли серце манкурта пахощі рідного степу, пробудивши найсвятіше – любов до рідної землі, що і є природним потягом до волі.

- Україно! Мамо люба! / Чи не те ж з тобою сталось? / Чи синів твоїх багато / На степах твоїх зосталось? / Чи вони ж не відцурались, / Не забули тебе, неньку, / Чи сховали жаль до тебе / І кохання у серденьку? / Марна річ! Були і в тебе / Кобзарі – гудці народні, / Що співали – віщували / Заповіти благородні, – / А проте тієї сили, / Духу, що зрива на ноги, / В нас нема, і манівцями / Ми блукаєм без дороги! / Де ж того євшану взяти, / Того зілля-привороту, / Що на певний шлях / направить, – / Шлях у край свій повороту?!

Объяснение: