Складіть паспорт-характеристику байки Глібова "Муха і бджола". назва: автор: герої: головна думка, мораль: художні засоби: зв'язок із сучасним життям, власне ставленння

Назва: "Муха і бджола"

Автор: Л. Глібов

Герої: муха та бджола

Головна думка: пошану і повагу має той у суспільстві, хто працює заради інших, приносить користь, марно не витрачає часу; ледарі — непрохані гості.

Мораль: засудження нероб та ледарів.

Художні засоби:

Метафори: тихесенько гойдає, майнула у садок, примостилась на красолі, головоньку схилила.  

Епітети: Муха-ледащиця, гарної години, моя ненько, погана доленька твоя.  

Порівняння: мов панночку.

Зв'язок із сучасним життям: Байка є актуальною у наш час тому, що вона начає засуджувати ледарство, неробство, обмеженість, паразитичне існування; схвалювати працелюбність, справедливість, чесність. А це є дуже актуальним і зараз

Объяснение:

Я помітив, що це питання задають не вперше, але відповіді немає. Домовимось так - я не знаю як щодо ідейного навантаження, але як я розумію цей епізод і його значення у творі.

Слід звернути увагу, що згадка у творі про вовків зустрічається не один раз: і коли втікачі вночі чекають на переправу, а поряд в комишах жалібно завив головний вовк, і коли Остап з Соломією блукають в плавнях і їм здається, що поруч чатує вовк, і коли поранений Остап згадує свого дідуся, його історії про братів-козаків і розуміє, що може безславно згинути у комишах на поталу вовкам і воронам.

Може тому він майже не здивувався, коли крізь марення побачив перед собою вовка. "Великий, сірий, забовтаний, з гарячими й голодними очима. Він насторошив вуха й простяг до Остапа морду, міркуючи, чи безпечно йому нападати, чи ні. Остап лежав безборонний і дививсь на вовка...  Вовк вискалив зуби і осів на задні лаби, але не одходив".  Після зустрічі з вовком Остап почав думати про смерть. Він розуміє, що смерть може бути зовсім поруч і що це не та смерть, якою б він хотів померти. А також, що він не дозволить смерті так легко його перемогти. Остап усвідомив, що він ще молодий і дуже хоче жити.

Объяснение:

Стефко не змальовується як хуліган і потенційний злочинець, читач бачить його внутрішній світ, самотність, співчуває і, можливо, інакше подивиться на подібних людей у своєму житті.

У житті хлопчика після смерті бабусі з’явилася інша подібна людина – стара вчителька, чиє тепло, і хочеться палко вірити у це, розтопить самотнє, але добре серце цієї людини. Ображена Юльком поранена сорока, яку Славко і Стефко приносять вчительці, щоб та вилікувала птаха, видужує. І тому, сподіваєшся, що ця людина зможе до і Стефку знайти себе і вилікуватися від самотності і невпевненості, а найголовніше від байдужості. Бо як інакше розцінювати його поведінку, як не проявом байдужості, коли Стефко погоджується до Юльку знайти тих, хто помститься Славку замість юного розумника? Світ, який раніше дарував Стефку найсмачніші яблука і говорив із хлопцем, – несправедливий і жорстокий. Чому ж цей світ має бути справедливим до Славка Беркути? Стефко пробує зупинити Юлька, хоча й невдало, і це вказує, що вогник людяності ще жевріє у його серці.