Реальне i фантастичне у творi Бориса Харчука "Планетник". (по 2 приклада)

Відповідь:

Писала відповідь для іншого такого ж завдання

У першому і у останньому розділі пейзаж описано у вечірню пору. Навіть починаються ці розділи однаково: "Був вечір".  Але у першому розділі автор описує вітер, а також холодні вогні неонових реклам, що наповнює розділ якоюсь напругою, створює тривожний, неспокійний настрій, передчуття чогось недоброго.

Зате в останньому розділі автор підкреслює, що було безвітря,  будинки світилися обігрітим жовтим світлом. Світлом тепла, домашнього затишку, спокою. І на душі робиться так само тихо, радісно, спокійно. Опис вулиці, що стелиться білим сувоєм полотна, як опис чистої і широкої дороги в життя для кожного з тих дітей, що йдуть гуртом містом.  

У цих описах автор використовує багато епітетів, що надає пейзажам відповідних емоцій: де тривожним, а де радісних. Порівняння вікон будинків з відхиленими дверцятами печей досить несподіване і разом з тим яскраве. Відчувається тепло цих вікон. А порівняння  вулиці з розтуленими долонями і те, як автор застосовує при описі вулиці метафору (вулиця дихає) -дає відчуття, що вулиця, як і саме місто - це жива істота зі своїми думками, почуттями.

Пояснення:

Пейзаж у  першому розділі Був вечір. Звичайний вечір з першим, дуже раннім і дуже лапатим снігом. Ліхтарі на дротах понад бруківкою гойдалися од вітру, і з ними разом гойдалися тіні на землі, і густа, мереживна, схожа на театральну, завіса снігу. Вгорі вона була біло-прозора, а низом, ближче до тротуарів, — зелена й синя від неонового, студенішого за сніг вогню реклами Сніг усе падав, і вулиця посвіжіла, поширшала од хрумкої, чистої пороші

Пейзаж у останньому розділі  Був вечір.  Синій зимовий вечір. Тіні на снігу — безвітря — як накреслені на ватмані химерні, незрозумілі знаки. Сьомий "Б" йде притихлим гуртом — не дбає про сніг, про гарний вечір, про вислизгану льодову доріжку на тротуарі Вулиця стелиться білим сувоєм полотна. Холодним і чистим. Будинки обігріті жовтим світлом, вікна — як відхилені дверцята печей. Вулиця дихає, вулиця — розтулена долоня міста, по якій можна прочитати його життя.

Відповідь:

1. Коли Валентин прийшов на оглядини, то (цитата) : – Валентин! – Чемно потис руку татові, мамі вручив розкішні гербери, Софійці – набір шоко-ладок. Не забув і Ростика: поклав йому до колисочки десяти доларовий папірець.

2. Що дивного помітила Софійка на фото тітоньки Сніжани: хлопчика на задньому плані фото. Цитата:  Хлопчик мав такий вигляд, ніби в нього відібрали улюблену цяцьку. Чи то заплаканий, чи от-от розплачеться. Чому так пильно дивиться на пару, що фотографується?

3. Кого першого запідозрила  Софійка у викраденні коралів?  Сашка

Після уроків поспішила до Сашка. Це при ньому востаннє бачила коралі!  – Ти не знаходив мого намиста? – спитала холодно, не давши ні отямитись, ні радісно підскочити назустріч. ...Еге ж, так він і признається! Що ж, на гарячому не піймався. Та й хотіла йому вірити, бо виросли разом!..

4. Щоб переміститися у місце на світлині потрібно було сказати КОРАЛІ, а щоб повернутися назад -ІЛАРОК (коралі навпаки)

5. Щоб вперше прийти в дім до Вадима Софійка видумала, що їй потрібно дізнатися яке домашнє завдання задали з англійської мови. Цитата: А коли зараз… піти до нього додому? Запитати, наприклад, що на завтра з… англійської

6. Хлопчик, який хотів пожбурити каменем - син Валентина.

7.  Прокляття роду Кулаківських почалося з Гордія Кулаківського.

8.  Після першого відвідування Вишнополя у минулому - Софійка захворіла.

9.  Винним у викрадені коралів виявився Вадим Кулаківський. Він бачив як Софійка їх загубила, знав, що це її коралі, але замість того, щоб повернути дівчинці знахідку, вирішив їх привласнити і продати.

10. Міщенка обдурив Гордій Кулаківський

11. Від голоду бабусю і дідуся Софійки врятувала корова Квітка.  цитата: Тільки в голод мусили Квітки позбутись. – На м'ясо – не на м'ясо, – відказала за своїм звичаєм бабуся. – Повели на ярмарок та на пше-ницю обміняли. У них-бо тоді вдома три цінні речі зостались: корівка, шафа і… коралі. Шафи ні-хто й рушити не міг: сили не ті. За коралями бабуня кістьми лягли б То дідуньо мучились-мучились… До першої трави, кажуть, ще недалеко… І заради бабуниних улюблених коралів корівкою пожертвували!..

12. Сніжана правду про Валентина дізналася завдяки Софійці. Саме вона привела тітоньку до будинку, де жила жінка, з якою Валентин не захотів офіційно одружитися, і їхній син.

Пояснення: