"Добро і зло, справжня дружба і любов, чесність і підступність"(за твором "Неймовірні пригоди Івана Сили")​

Історія України має багато трагічних сторінок, але найбіль­шою для нашого народу стала ліквідація Гетьманщини й пере­творення вільного селянина на безправного кріпака. Дуже часто кріпосниками ставали давні вороги українців — польські пани та підпанки, яким російські самодержці роздавали родючі землі своєї Малоросії. Саме так з’явився в Пісках пан Польський. Уперше прибувши в Піски, що подарувала йому цариця, і від­чувши опір вільних людей, новоспечений володар зрозумів, що громада добровільно не вставить свою шию в ярмо, що «волів» потрібно гарненько призвичаїти, щоб самі простягали шию та слухняно виконували волю господаря. І на другий день генерал привів «москалів», котрі швиденько прикладами гвинтівок за­спокоїли непокірних. З того все й почалося… Пан вдається й до мерзенного обману піщан, що братиме з них тільки невелику плату за користування «його» землею. І зрештою вільні колись селяни стали панськими. Уперше біда затесалась у село у вигляді царського генерала, а зго­дом з’явилась разом із удовою-генеральшою та її синочками. Те­пер піщани зрозуміли, що пропали навіки. Кріпосники за корот­кий час так запрягли «волів» у ярмо, що тепер уже можна було тішитися й насолоджуватися життям щодня. Селяни ходили на панщину по чотири-п’ять днів на тиждень, а крім того, «зно­сили у двір курей, гусей, яйця». Було з чого панам бенкетувати. Генеральша навіть не спілкувалася зі своїми годувальниками-кріпаками, усе йшло через прикажчиків, її мозок працював тільки над вигадуванням страшних, принизливих покарань своїм дво­ровим. Навіть серце генеральші грілося не біля дітей та онуків. Свою любов вона віддала котам. А тим, хто вичісував тих котів,
Стелив їм постіль, доводилось гірко. Так, наприклад, за наказом генеральші люто катують веселу дівчину Уляну. Дівчині дово­диться прилюдно цілий день мазати панські кухні з мертвим ко­шеням на шиї, якого вона ненароком придушила. Зовсім зубожіло село, коли осів на батьківщині Василь Се­менович Польський. При ньому кріпаки вимушені були працю­вати на панщині вже шість днів на тиждень. На відміну від ге­неральші, Василь Семенович спілкувався із своїми кріпаками. Ще підлітком скуб ровесників за чуба, юнаком цінував красу молодих кріпачок. На мою думку, пани-кріпосники були не хазяїнами, а хижими експлуататорами. Вони не дбали про землю, про тих, хто на ній працює. З року в рік земля виснажувалася, урожаї падали, село убожіло, морально розкладалося. Пияцтво, злодійство стали зви­чайними явищами серед кріпаків. Я вважаю, що сила критичного реалізму Панаса Мирного по­лягає саме в тому, що він у яскравих художніх образах розкрив антинародну сутність кріпосництва, показав справжній зміст царських реформ, правдиво відтворив пагубність і розтлінність впливу залишків кріпосного права в пореформену добу. Отже, Панас Мирний стоїть у перших рядах борців проти поміщицько-кріпосницької неволі, його твори на цю тему станов­лять нову сторінку в розвитку українського критичного реалізму.

Один iз найвiдомiших творiв Iвана Франка названий за iм'ям його головного героя 
Захара Беркута, який постає перед нами втiленням совiстi та розуму 
тухольськоï громади часiв монголо-татарськоï навали на Карпатську Русь. 
Сивий дев'яностолiтнiй старець, "мов стародавнiй дуб-велетень", "поважний 
поставою, строгий лицем, багатий досвiдом життя i знанням людей та обставин, Захар 
Беркут був правдивим образом тих давнiх патрiархiï), батькiв i провiдникiв 
цiлого народу, про яких говорять нам тисячолiтнi пiснi та перекази". Тому тухольцi 
неспроста обрали його ватажком, довiривши своє життя i безпеку мудрому досвiду 
голови старiйшин. 
Вони знали, що громада для Захара Беркута була всiм: i його свiтом, i метою його 
життя. Вiн вiддає рiдним односельцям своï знання, сили i здоров'я, бо 
вiдчуває за них власну вiдповiдальнiсть. Для тухольськоï громади вiн 
- i садiвник, i пасiчник, i лiкар, i розумний порадник, i чесний суддя, i 
дбайливий батько, i вожак, i далекоглядний пророк. Навiть у страшний час особистих 
випробувань Захар надає перевагу громадським iнтересам. Його батькiвське серце 
ридає над долею рiдного сина-кайданника, а розум захисника громади диктує iнше, 
тому вiн рiшуче вiдкидає думку цiною вигоди для ворога повернути синовi волю. 

Мене дуже вразила глибока мудрiсть Захара Беркута, що, здається, увiбрала в себе 
риси народноï мудростi украïнцiв. Глибоко розумiючи небезпеку для 
Карпатськоï Русi, вiн радить навколишнiм сусiдам скинути "з себе тi пута" i 
стати на смертельну боротьбу проти ворога. Його розсудливiсть допомагає громадi 
перемогти завойовникiв i врятувати своє життя пiд час боротьби з ними. 

Постать Беркута у цей перiод нагадує менi казкових героïв, якими сповнена 
украïнська народна творчiсть. Мужнiй, сильний i мудрий, вiн не знає спокою, 
поки односельцi перебувають у страшнiй небезпецi. Здається, вiн навiть забуває про 
себе, про особисте життя, вся його воля i мужнiсть скерованi на до громадi. 

Жодного разу вiн не покривив душею, бо чеснiсть i поряднiсть є основою його 
вчинкiв. Якщо в мирному життi старий Беркут виступає справедливим суддею, то у 
лихi часи небезпеки i боротьби ця чеснiсть допомагає йому гiдно витримати 
випробування, породженi безжалiсною монголо-татарською навалою. 
Найбiльше менi хотiлося б видiлити ту далекогляднiсть Захара, без якоï, 
мабуть, не було перемоги тухольцiв. Готуючи оборону рiдноï землi, мудрий 
голова старiйшин передбачає, що недобитий ворог принесе страждання iншим, i 
заклинає до єдностi всiх сусiдiв, аби знищити нападникiв. Саме ця iдея єдностi i 
патрiотизму стає головною у повiстi. I ця iдея була спрямована I. Франком не 
тiльки в сучасне, але й у майбутнє. Проникаючи крiзь завiсу вiкiв, мудрий Захар 
Беркут провiщав грядущим поколiнням: "Щаслив, кому судилося жити в тi днi! Се 
будуть гарнi днi, днi веснянi, днi вiдродження народного! " 
Менi хочеться вклонитися мудрому Беркуту та його словам. Бо його життя 
- це приклад для нас, а пророцтво своє вiн залишив i нам. Саме до своïх 
нащадкiв, до нас, вiн звертався у своïх мрiях, на нас покладав своï 
найкращi сподiвання. ось беркут