"По дорозі в казку" Олександр Олесь. Художні засоби з прикладами

Объяснение:

Олександр Олесь є автором драматичних творів «Танець життя», «Злотна нитка», «По дорозі в Казку», «Над Дніпром», «Трагедія серця», «Ніч на полонині», «Тихого вечора», «Осінь», «При світлі ватри», у яких яскраво втілено неоромантичне та символістське світобачення поета.

Драматичний етюд «По дорозі в Казку» (1908) увійшов до збірки «Драматичні етюди» (1914). Дослідники наголошують на його певній спорідненості з драматичними творами М. Метерлінка «Сліпці», Лесі Українки «Касандра», Г. Гауптмана «Затоплений дзвін».

Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.

Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати.

Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.

Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.

Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.

Одна з відмінностей людини від тварин, навіть розумних, полягає в тому, що тільки людина здатна жартувати й сміятися.

Звичайно «серйозні люди» стануть заперечувати важливість гумору, зневажливо питаючи: яка користь у простому жарті? Та гумор часом служить не тільки корисним, а життєво важливим цілям. Мабуть, всі чули приказки: «Сміх подовжує життя» або «Сміх — це найкращі ліки». Ці приказки виникли не просто так, адже ще цілителі Середньовіччя виписували хворим блазнівські клоунади, щоб прискорити одужання своїх пацієнтів. І сьогодні багато лікарів впевнені, що гумор сприятливо впливає на лікування хворого.

Моя мати працює в лікарні. Кожного дня вона приймає десятки пацієнтів. Дуже часто люди нервують і хвилюються, але мати знає: як поводитись у таких випадках. Вона завжди в доброму гуморі, чи то вдома, чи на роботі. Ставлячи діагноз хворому, вона може розповісти якийсь дотепний випадок зі своєї практики й цим підняти настрій людині. А інколи достатньо просто привітно заговорити і посміхнутися, щоб людина уже відчула себе важливою й потрібною.

Дуже важко йти по життю без посмішки й жарту, адже кожен день нашого існування супроводжується дрібними й великими стресами. Гумор же слугує своєрідною «розрядкою» й відволікає нас від проблем. Коли у важкій ситуації знаходиш щось смішне, то напруга й роздратованість одразу відступає.

Творча спадщина нашого народу свідчить про те, що в недобрі часи гумор допомагав йому вистояти в нелегкій боротьбі за своє існування. Згадаймо хоча б постать Павла Губенка, більш відомого як Остап Вишня. У такі важкі часи для своєї країни, як Перша, а згодом і Друга світова війна, Голодомор і сталінські репресії, він писав усмішки й гуморески, щоб звеселяти людей і дарувати їм надію на веселе й світле майбутнє. Письменник писав про свою гумореску «Зенітка»: «Я хотів у тяжкі, грізні часи писати щось веселе… щоб і моя робота спричинилась до того, щоб люди й на фронті, і в тилу, таки по-справжньому засміялися, та не засміялися, а просто таки зареготалися. Одночасно, щоб моя гумореска відігравала й певну, сказати б, мобілізаційну, підбадьорювальну роль».

Тож ми вже зрозуміли, що гумор — це потужна зброя, а значить він може бути використаний і на шкоду людині. Надмірне застосування гумору переходить у глузування, що може викликати в об’єкта насмішок негативні почуття і, як наслідок, агресію. Тому пускати в хід жарт слід обережно, намагаючись при цьому не образити людину.

Отже можна зробити висновок, що гумор дійсно відіграє велику роль у нашому житті. Живучи без усмішки й жарту та приймаючи все до серця, ми б, мабуть, просто не витримали всієї серйозності життя.