1.Сином якого відомого українського письменника був Олег Ольжич?Михайла Стельмаха;Івана Франка;Олександра Олеся;Андрія Чайковського.2.Що є найціннішим Божим дарунком для людини за віршем Олега Ольжича «Господь багатий нас благословив»?родина;життя у його найяскравіших проявах;здоров’я;матеріальний добробут.3.У якому персоніфікованому образі постає радість в однойменному вірші Олени Теліги?босоногої дівчинки;вітрогона-хлопчини;пташки;квітки.4.Який заклик звучить у вірші Олени Теліги «Сучасникам»?ставати до бою за Україну;не боятися своїх почуттів;діяти, а не кидати слова на вітер;не забувати про Бога.5. Прототип Івана Сили:Іван ФірцакВасиль КозакІван ПіддубнийМаксим Залізняк6.Приз, який Іван виграв на атракціоні:обід у кав’ярнідвісті карбованцівповний капелюх грошеймайбутня робота7. Мамина страва, яку Сила часто згадував:вареникиборщзапіканкагалушки8. Фікса – це … .силачкапітансуперагентдоктор9. Перший номер Івана Сили у «ЦИРКУ БУХЕНБАХ»:прислуговував повітряним гімнастам під час їхнього виступу, притримуючи канат і підстраховуючи їх знизуносити на собі дітей з усієї вулицівиніс на манеж усіх артистів циркуодним махом долонею вганяв цвяхи в дошку10. Силі організували бій із найсильнішою людиною … .БаваріїНімеччиниФранціїІталії11.Який твір А. Малишка є поетичним висловленням синівської вдячності матері за її турботу, вірну любов і ласку?«Ми підем, де трави похилі»;"Чому сказати й сам не знаю"«Ранки солов’їні»;«Стежина»;«Пісня про рушник».12.Символом чого є стежина у вірші Андрія Малишка «Чому, сказати, й сам не знаю…»?далекої дороги;шляху додому;дороги в інший світ;життєвого вибору.

Українська народна пісня торкається багатьох одвічних проблем, вона оспівує милу серцю красу рідного краю: чудові стежки-доріжки, яскраві зорі, оксамитові луки, колосисті поля, безкраї степи, дрімучі ліси, смереки і явори. Саме завдяки пісні Україну асоціюють з калиною і вербою. Наша пісня, наче жива, може сумувати і радіти, захоплюватися й розчаровуватися, кохати і переживати розлуку, сміятися і ридати. В українських народних піснях прославляється гостинність і щедрість українців, міцні родинні зв’язки. У пісенних перлинах нашої рідної землі звеличуються одвічні людські чесноти і праця, засуджується байдужість, черствість і ледарство.

Найціннішим скарбом усної народної творчості і найбільшою її окрасою є українські обрядові пісні. Саме такі пісенні твори найяскравіше передають талановитість і духовну красу нашого народу. Обрядові пісні, здавна пов’язані з язичницькими віруваннями, славили трудову людину і вели її в бажану та вимріяну ідеальну країну. Наприклад, перед Новим роком та Різдвом завжди виконувалися колядки і щедрівки, у яких добрим людям бажалися усілякі гаразди та добрий врожай. А навесні по селах розливався чарівний дзвін веснянок, пронизаний сподіваннями на багатий врожай і радістю за пробудження природи. Не менш цікавими є і жниварські пісні. Вони пройняті любов’ю до рідної землі, оптимізмом і гордістю селян за результати своєї нелегкої праці.

Завжди будуть зворушувати і хвилювати нас пісні про людські взаємини і кохання. Саме в цих піснях розкривається красива і чиста, чарівна і ніжна душа українського народу. Незважаючи на те, що такі пісні у більшості своїй сумні, а інколи і трагічні, вони напрочуд мелодійні. До того ж у них завжди присутні світлі мрії і зблиски надії. Мабуть, саме тому їхня неповторна краса так полонить наші душі. Ніколи не померкнуть й іскорки веселощів та дотепів жартівливих народних пісень. Адже українці, як ніякий інший народ, вміють щиро посміятися над собою. Такий народ ніколи не здолати і не поневолити жодному ворогові.

Невмируща суть та сила українських народних пісень полягає в їхній мудрості. Пісенна народна творчість наших співвітчизників вселяє гордість і надію, облегшує душу, проймає серце до найбільших глибин. Українські пісні вмістили в собі всю велич народної мудрості і досвіду наших предків. Незважаючи на великий вік, українські народні пісні й сьогодні залишаються актуальними, й сьогодні вони популярні, адже несуть в собі велику духовну красу українців. Українська народна пісня безсмертна, як і наш народ.

Кщо познайомитись з біографіями хоча б деяких митців, одразу розумієш:  що об’єднує чи не усіх діячів мистецтва — непроста доля і непростий внутрішній світ. Насправді, люди мистецтва дуже рідко бувають гармонійними внутрішні й прості у спілкуванні. Можливо, саме це внутрішнє напруження і стає поштовхом до творчості, до розвитку, до самовдосконалення. Бувають письменники, які пишуть настільки досконалі твори, що їм можна дозволяти собі певні диватсттва: внутрішню суперечливість, людські слабкості. Бувають такі люди, що мають не одну їхню вдачу, насправді героїчне життя (не високими вчинками, а повсякденною силою духу) цим людям можна вибачити якісь невдачі у професійному житті. Бувають люди, які до глибини душі вражають і своїми діями, і своїм внутрішнім світом. Саме такою видається мені Леся Українка.

Хтось із тогочасних українських письменників сказав, що в українській літературі того періоду є тільки один справжній чоловік — і це Леся Українка. Як будь-якому жарті, у цій фразі є тільки частка жарту. Усе ж інше — правда. Л.Українка своїм життєвим шляхом і своєю творчістю спростовує тезу про «слабкість». Не легко знайти в українській і світовій літературі приклад такої сили духу, яку мала ця жінка. Я досі дивуюся, як цій людині вдалося сумістити нежіно вдачу, справжню жіночність (принаймні із текстів та фотознімків судячи) по при талант.

І Леся Українка, видатна українська поетеса, із дитинства мріяла стати …піаністкою. Вона бачила у музиці усе своє життя. Але музика стала для нею недосяжною. Маючи важку хворобу, яка переслідувала авторку ледь не з дитинства. Напевно, втратити мрію — вже достатній привід зламатися і зневіритись. Чи привід шукати далі, удосконалюватись, боротись? Це та ситуація, коли особистий вибір людини зрештою, що до того, чи зневірилася б у житті ця молода дівчина, чи продовжила б шукати?) приніс неоціненно багато у культуру цілого народу. Музика була життям молодої дівчини. Коли мрія стала недосяжною, життя стало музикою.

Іноді, читаючи вірші Лесі Українки, особливо це стосується любовної та пейзажної лірики, мені вчуваються внутрішні мелодії текстів… насправді тексти звучать не тільки в звичайному розумінні поетичної ритміки, а й звучать  іншою мелодією, дійсно схожою на справжні ноти.

Не тільки краса лірики, не тільки сила духу письменниці робить її гідною письменницею. Хоча й цього було б більш ніж достатньо. Леся Українка — людина Пересічної освіченості. Вона чи не перша вивела українську літературу за межі національного контексту: вона переспівала у своїх творах мотиви європейської літератури (зокрема образ Дон Жуана). Але переспівала на свій лад. Леся Українка перша заговорила про особливе місце жінки, особливу роль жінки,  право жінки. На творчість, на самореалізанію, на силу. Особливо ж зреалізувала це право на силу так, як, мабуть, ніхто до неї і довгі роки не згадував.Увесь життєвий й творчий шлях Лесі Українки видається мені втіленням якоїсь неземної жіночної сили — сили слова, музики, людського духу. Сили боротися, не здаватися, сили боротися мудро, а не жорстоко. Сили боротися не тільки з ворогом, а й із внутрішньою слабкістю. Своєю ж.

Творчий спадок Лесі Українки неоціненний: філософська, соціальна, пейзажна, інтимна лірика, драми, переклади… Але мені здається, письменниця залишила ще одну спадщину, окрім творчої, яку не всі помічають, не всі говорять про неї, і не спадщина власного прикладу, власної мудрості. Коли жінка стає сильною, вбачаючи всю красу і ніжність жінки. Або навіть не «стає сильною», бо це якось особово, а робить себе сильною.

І проблеми, поставлені авторкою у її творчості, є вічними й глибинними. Кожен повинен знайти відповідь для себе. Питання, як виховати у собі внутрішню силу -  так само вічне. Його так само кожен має вирішити для себе сам. Але життєвий шлях Лесі Українки — неоціненний приклад вирішення цього питання.

Сподобався твір? Збережи в закладках - » Жінка як сильна стать: життя і творчість Лесі Українки. Це не складно, зате не втратиш!