Нужен атвет а-б-в-д 1-2-3-4

Кохання! Що за чарівне відчуття, повне і радості і томної смутку одночасно!
Кожна людина на Землі відчуває любов і проявляє її. Вона в турботі, ніжності, жалю і співчуття, лагідність і підтримки, дружбу і прихильності.
Любов - велика Божа ласка, здатність надзвичайна сильного і добросердого людини. Це найпрекрасніше, неземне почуття, окрилює, дарує віру в себе і свої сили, ця сила здатна гори звернути, створити щось велике, подвиг, благородний вчинок. Любляче серце і душа, роблять людину подібні компасу, що веде до щастя і благополуччя.
По-справжньому любити - це великий талант, праця, на який не здатний егоїстичний і корислива людина. Нагорода люблячому і відданому завжди різна - у відповідь почуття, щастя, натхнення або зрада і розчарування ...
Велике, всепоглинаюче почуття буває багатолике - це і любов батька до свого чада, і патріота до своєї Вітчизни, любов чоловіка і жінки, і прихильність тварини до людини і людини до свого вихованця, любов до справи або хобі, любов до якоїсь речі, в кінці кінців.
Любов взаємна, найбільше багатство, яке потрібно дбайливо зберігати і примножувати, добрими словами і вчинками. Адже любов, сама по собі схожа на тоненький слабкий стеблинка прекрасного квітки, і розпуститься це одухотворяє почуття, подарувавши пахощі і щастя, залежить від самої людини.
Але навіть нерозділене кохання, нерозділені почуття, за своїм шляхетні, високі і в них, можливо, знайти щастя і смиренність. І.А. Бунін в творі «Темні алеї» розкрив любов, як спалах, як швидкоплинне, трагічне веління долі, але настільки, глибоке і всеохоплююче, що мимоволі замислюєшся, любов нероздільна з болем і стражданнями. Цілком логічно, що немає щастя без смутку і тяжкого сходження і подолання перешкод.
Для кожного окремого індивідуума, це високе почуття, надихає століттями письменників і поетів, художників і композиторів писати великі твори, своє власне, неповторне, незбагненне, несхоже ні на що. Фантазія в літню ніч, гра уяви, про все ж, в більшості своїй для всіх нас - це сенс існування, пошук, пізнання, яке уособлює яскраву, насичене життя.
Любов, актуальна в усі часи, не помре, поки б'ється людське серце, вона буде гордо майоріти, і кликати своїх героїв на подвиги в ім'я почуттів.

За Костевими дивацтвами, незрозумілістю, непривабливістю, відчайдушністю криється біль, прагнення привернути до себе увагу, комусь сподобатися, довести, що він все-таки людина, а не якась істота, про яку всі одностайно кажуть: «байстрюк». Автор уважно виписує найдрібніші деталі в показі поведінки й зовнішності Костя: він схожий на «забитого боязкого собаку», що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього. Кость постає перед читачами як безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.

Він може за себе постояти й я вважаю, що це дуже добре. У той же час він відчуває себе якось принижено.