Художні засоби гуморесок Глазова: "Еволюція", "Похвала", "Заморські гості", "Найважча роль".

више проверино сайтом

Відповідь:

1. Побудова метро

Плюси: благородна мета, приємний сюрприз для всього села, судячиз усього, поповнення  бюджету села, особливо за рахунок вчительки математики (арифетики)

Мінуси: Льоха Манюня провалилась в метро, а через її вереск прийшо дід Варава і змусив заморозити будівельні роботи

2. Корида

Плюси: видовище, на яке будуть приїжджати гості з усієї України, що прославить як тореадорів, так і Васюківку.

Мінуси: на стадії обговорення організаційних питань хлопці побилися, вся ідея провалилася через відсутність відповідної кандидатури на роль бика. Колгоспний бугай Петька був занадто страшний,  цап Жора - занадто балакучий, корова Манька мала теля і зламаний ріг, а корова Контрибуція виявилася занадто спокійною для кориди, але досить розлюченою,щоб загнати надоїдливих тореадорів в ставок-калабаню.

3. Підводний човен

Плюси: це була б перша і єдина місцева підводна лодка.

Мінуси: хлопці не дійшли згоди щодо кострукційних деталей підводного човна: за рахунок чого вона буде рухатися під водою, як до неї надходити повітря і яким чином вона буде підніматися на поверхню.

4. Ява-майбутній міліціонер

Плюси: благородно, борешся з усякими бандитами та хуліганами; викликає повагу, а іноді й страх. А ще дуже цікаво.

Мінуси: Ява змінював мірї про пофесії, як циган коні

5. Пригода велосипедом (думаю, це коли Ява подарував велосипед Яришці)

Плюси: благородний вчинок старшого брата по відношенню до молодшої сестрички.

Мінуси: замаленька для дорослого велосипеда Яришка постійно падала, погрожуючи досить відчутно пошкодити Вороного. А головне, подарувавши велосипед, Ява сам лишився безколісним, що було гірше смерті.  

Пояснення:

Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.

Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.

Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.

Дивіться також

"Дорогою ціною" (повний текст)

"Дорогою ціною" (скорочено)

"Дорогою ціною" (аналіз)

Яке почуття охопило Остапа, коли він озирнувся на рідне село? (та інші запитання)

Біографія Михайла Коцюбинського

Випробуй свій фарт та отримай щедрий приз

Тільки 1 щасливий знак зодіаку зможе отримати 400 000 грн

Полная распродажа!

Постельное белье европейского качества! Скидка до - 79%

Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.

Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.

Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.