Чим запам'ятався вам образ учительки з поезії А. Малишка?

Я з глибокою вдячністю згадую свою першу вчительку Ніну Іванівну. Адже колись вона, усміхнена, з барвистими квітами в руках, повела нас до країни знань. Із надзвичайним терпінням вчила не тільки читати й писати, а й любити працю, шанувати батьків, бути чуйними й чесними. Мабуть, тому так багато книг, оповідань, віршів, пісень присвячено вчителям. Андрій Малишко теж обрав темою однієї зі своїх пісень розповідь про першого друга. Це пісня “Вчителька”.

Перша вчителька Андрія Малишка запам'яталася мені як його його муза, радниця, що надихнула його на шлях поезії своєю любов'ю до українського фолькльору, не дивлячись на гірку долю її синів, які не повернулися з війни.

Ліричний герой новели — надломлений інтелектуал-митець, який втомився від незліченних «треба» і нескінченні «мусиш», від болю й мерзенних вчинків людей, від жаху, бруду їхнього існування, виривається з лабетів «сього многоголового звіра», їдучи з міста в українське село. Прагнучи спокою й самотності, герой опиняється в майже повному безлюдді, наодинці з природою. Проте навіть там він не може відігнати спогадів про повішених, про розправи над людьми, що боролися за землю і волю; про це йому нагадують навіть клички вівчарок, викликаючи болісні асоціації.

Зустріч із селянином-трудівником, (кульмінація), розмова з яким викликає в митця і співчуття, і справедливе обурення, й гнів; пробуджує нове бажання до творчості й боротьби. Ліричний герой прощається з нивами і йде «між люди», в місто, служити своєю творчістю народові

Объяснение:

Хто ж він, цей простий селянин, що відіграв таку важливу роль у переломі психологічного стану головного героя? Це він, образно кажучи, покликав нашого героя, що гнітився тягарем спогадів трагічних подій часу революції, до нової діяльності.

Із коротких свідчень селянина видно, що цей простий чоловік досить політично розвинений. Він уже усвідомив, що голими руками землю взяти не можна. За участь у спробі здобути землю він відбув рік у тюрмі і тепер ще знаходиться під суворим наглядом станового. Його щиро обурює те, що між своїми людьми немає єдності, скрізь панують ворожнеча, зрада й продажність.

Отже, образ селянина має у новелі надзвичайно важливе і велике психологічне навантаження, бо в ньому, на мій погляд, сконцентровано образ простого українського народу заради якого, власне, і присвячува ли революційній діяльності своє життя передові інтелігенти-демократи.

Коли Мишко прокинувся після зимової сплячки, він одразу ж виліз із берлоги. Біля входу лежала ледь жива сорока. Він обережно взяв її до лап. Сорока відкрила очі. Мишко побачив, що в неї зламане крило. Тоді він вирішив до й.
За тиждень сорока вже бігала й стрибала, та літати ще не могла. Виявилось, що Сорока знала Мишка. Колись вона вкрала в нього дещо.
Спершу вона боялася казати про це, але Мишко був таким добрим...
Коли Сорока видужала, вони з Мишком стали друзями. Вона розповіла йому про крадіжку і Мишко пробачив її.
З тих пір Сорока допомагала Мишкові по хатніх справах, і не тільки. Вони разом гуляли та гралися. Сорока оселилася прямо біля Мишка і вони стали сусідами.