Художні засоби у пісні я піду в далекі гори

ответ:

найчастіше використовуються епітети. щоб довести це,візьмемо для прикладу пісню "ой морозе,морозенку":

визначимо  художні засоби  у тексті твору:

ой морозе, морозенку,

ти славний козаче,

за тобою, морозенку,

вся  вкраїна  плаче. –  метонімія

не так тая україна,

як та стара мати,

заплакала морозиха,

та стоячи біля хати. –  протиставлення

ой з-за гори та з-за кручі

буйне  військо виступає. –  епітет

попереду морозенко

сивим  конем виграває. –  епітет

то не грім в степу грохоче.

то не хмара світ закрила, —

то татар велика сила                                                  протиставне порівн.

козаченьків  обступила.   –  пестливо-зменшувальне слово

бились наші козаченьки

до ночі  глухої, —                          епітет

полягло наших чимало,

а татар утроє.

не вернувся морозенко,

голова завзята.  –  синекдоха,  епітет

замучили молодого

татари  прокляті. –  епітет

вони його не стріляли

і на часті не ,

тільки з нього, молодого,

живцем серце виривали.

поставили морозенка

на савур-могилу.

«дивись тепер, морозенку,

та на свою україну! »

вся ти єси, україно,

славою покрита,

тяжким горем, та сльозами,

та кров’ю полита!     –  риторичне звертання,  метафора

і поки над  білим  світом –  постійний епітет

світить сонце буде, —

твої думи, твої пісні

не забудуть люди.    –  гіпербола

як можна побачити,епітетів тут обмаль.

Кость – маленький хлопчик, незаконно нарожденной хлопчик пана. Він пас панських корів і жик на кухні. Кость схожий на “забитого боязкого собаку”, що вишкіряє зуби й гавкає або гарчить в обличчя кожному, хто насміхається з нього, безправна, зацькована, несправедливо ображена й принижена усіма дитина.

Портрет Костя: Зеленкуваті, вузенькі, глибокі оченята його не одривались, а губи роззявились, і з-за них виглядали ріденькі, гостренькі зуби. Здавалось, що він як укусить, то мусить страшно боліти, більше, ніж від кого другого. Але Кость ніколи не кусався. Хто б і як його не бив, він ні за що не кусався. Се був кумедний-таки хлопець!

Кость здається кумедним (тобто дивним) у очах оточуючих, бо ніколи не плаче, не кусається, коли його б’ють. Людям не зрозуміла така недитяча терплячість, стійкість і мужність хлопчика, яку вони сприймають як впертість, називаючи його “кам’яним виродком”.