Сином якого відомого українського письменника був Олег Ольжич? Михайла Стельмаха Івана Франка Олександра Олеся Андрія Чайковського ЗАПИТАННЯ №2 Що є найціннішим Божим дарунком для людини за віршем Олега Ольжича «Господь багатий нас благословив»? родина життя у його найяскравіших проявах здоров’я матеріальний добробут ЗАПИТАННЯ №3 У якому персоніфікованому образі постає радість в однойменному вірші Олени Теліги? босоногої дівчинки вітрогона-хлопчини пташки квітки ЗАПИТАННЯ №4 Про українського силача, який здобув славу найсильнішої людини світу, розповідає: новела пригодницька повість оповідання балада ЗАПИТАННЯ №5 Який заклик звучить у вірші Олени Теліги «Сучасникам»? ставати до бою за Україну не боятися своїх почуттів діяти, а не кидати слова на вітер не забувати про Бога ЗАПИТАННЯ №6 Словом “захочеш” підсилює спонукання до вольового рішення людини у своїй поезії Олена Теліга Олег Ольжич Василь Симоненко Андрій Малишко ЗАПИТАННЯ №7 У якому виді спорту Іван Сила вперше заявив про себе як професійний спортсмен, перемігши поліцейського Магдебуру боротьба бокс легка атлетика важка атлетика ЗАПИТАННЯ №8 Хто з членів циркової трупи став спільником агента Фікси? Мілка Фандіго Піня Пандорський ЗАПИТАННЯ №9 Який художній засіб використаний в уривку з вірша Андрія Малишка? …І засмучені очі хороші блакитні твої. епітет метафора персоніфікація порівняння ЗАПИТАННЯ №10 Який вірш Андрія Малишка є своєрідною присвятою людині, що робить значний внесок у формування особистості кожної людини? «Пісня про рушник» «Чому, сказати, й сам не знаю…» «Вчителька» «Сучасникам» ЗАПИТАННЯ №11 За до якої художньої деталі Андрій Малишко змальовує портрет матері у «Пісні про рушник»? ласкава усмішка, засмучені очі сльози на щоці теплі, ніжні руки похилені плечі ЗАПИТАННЯ №12 У літературі Андрій Малишко утвердися як поет-пісняр письменник-новеліст письменник -публіцист байкар ЗАПИТАННЯ №13 Установіть відповідність між назвою вірша та уривком з нього «Господь багатий нас благословив» «Сучасникам» «Пісня про рушник» «Радість» Козачка вдаряю попід мурами – Бо хлопчина не дає спокою! Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби – спокійний і суворий… І вірити, і прагнути – не вотще. Безсмертне – і величне, і ясне-бо. Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села… Знов щебече юнь і цвіте трава, Пізнаю тебе в постаті несхилій. ЗАПИТАННЯ №14 Установити відповідність між автором та рядком з його твору Андрій Малишко Олена Теліга Олег Ольжич Олександр Гаврош “Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню...” “І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої..." “Життя-це цирк на дроті, А цирк – життя в польоті...” “Любов і творчість, туга і порив, Одвага і вогонь самопосяти...” “Усмішка твоя-єдина, Мука твоя-єдина, Очі твої-одні...” ЗАПИТАННЯ №15 Установіть відповідність між героєм повісті Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили» та його характеристикою. Міха Голий Аделія Піня Велет найсильніша людина Японії вуличний борець, якого переміг Іван власниця цирку товариш Івана, сторож у цирку карлик

тшишмшргр7и7

Краса у житті людини... Про неї мріють, її чекають, нею захоплюються. Про красу думав і писав у своєму щоденнику знаменитий М. Реріх, людина надзвичайно високої культури, гуманіст, мислитель, художник. У самий розпал другої світової війни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена доля людства і здавалось, що духовні цінності втратили всякий смисл, він написав:

«...Людина прагне її, знаходить і приймає красу без усяких умов, а так тому тільки, що вона краса, і з благоговінням схиляється перед нею, не питаючи, чим вона корисна і що можна на неї купити? І, можливо, у цьому й полягає найбільша таємниця художньої творчості, що образ краси, створений нею, стає одразу кумиром, без усяких умов. А чому він стає кумиром? Тому що потреба краси розвивається найбільше тоді, коли людина в розладі з дійсністю, у негармонії, у боротьбі, тобто, коли найбільше живе, тому що людина найбільше живе саме в той час, коли чого-небудь шукає і досягає: тоді в ній і проявляється найбільш природне бажання всього гармонійного, спокою, а в красі є і гармонія, і спокій.

Чи можна зараз говорити про красу, про прекрасне? І можна, і потрібно. Через усі бурі людство пристане до цього берега. У грозі і блискавці воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудовані нові фортеці і твердині».

Із словами Реріха перегукуються слова діячів української , культури. І, можливо, саме сьогодні, у наш тяжкий час, коли зовсім поруч під кулями і снарядами гинуть діти та жінки, а думки людей зайняті не вічними істинами, а пошуком шматка хліба, варто прислухатися до закликів берегти, плекати красу, культ якої є однією з найхарактерніших рис, притаманних нашій національній культурі.

«Що ж говорити про місце краси в нашій духовності, в нашій творчості, в нашім побуті? Це річ настільки очевидна, що не вимагає обговорення. Чи візьмемо наші вишивки, чи наші писанки, чи наш народний стрій, чи пісню, чи хату, чи — донедавна ще мережані ярма для волів, а ще й досі цяцьковані у гуцулів речі і приладдя — все це просякнене характеристичним панестетизмом, якого родовід не підлягає сумніву і з огляду на його многовікову закоріненість, і з огляду на його форми, і з огляду на разючі, часом, аналогії.

У якого іншого з сучасних нам народів вживається, наприклад, слово «гарний» не в значенні лише «красний» (красивий — прим, авт.), а в значенні внутрішньої якости, добрости, вартости («гарна людина», «гарний врожай», «гарна пшениця»)? І коли пригадаємо собі античногрецьке, властиво, неперекладальне, поняття «калоскагатос», що одночасно означало комплекс «красного й доброго», знову ж напотикаємо праджерело тієї властивосте… наша етика таки зовсім по старогрецькому є органічно злита з нашою естетикою. «Негарний вчинок» або «негарне поступовання» — вирази, які свідчать, що естетика і тут є ніби критерієм етики».

(Є. Маланюк. «Нариси з історії нашої культури»)

«Україна здавна славиться народним мистецтвом. Дівоче вбрання і козацька люлька, топірець гуцула і спинка саней, бабусина скриня і мисник на стіні, вишитий рушник і звичайний віконний наличник — будь-яка ужиткова річ під рукою невідомого художника чи художниці ставала витвором мистецтва. І водночас творилася пісня, з'являвся народний живопис, бриніла бандура, ця українська арфа... Людина оточувала себе красою, знала в ній смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвічним бажанням творити».

Ворог- це людина, яка постійно намагається зробити щось не в твою користь. Інколи цеї людини потрібно остерігатись, адже хто-зна, що їй спаде на думку. Вона завжди йде навсупереч твоїм інтересам. 
 Чи потрібно пробачати ворогу і в яких випадках? Твій суперник завше зробить тобі щось назле чи можливо навіть чимось нашкодить тобі. Але що б не зробив твій ворог йому треба пробачати. В першу чергу для власної душі. Ну а потім яка користь з того, що ти постійно будеш злитись на ту людину? Адже ти сам стаєш нервовий, злий і безпомічний.Пробачати треба всіх, насамперед для свого ж майбутнього. 
 Інколи кажуть, що ворог який каже твої недоліки, кращий за друга, що приховує їх.