14. Установіть відповідність між героєм вивченого твору та його реплікою А «Ми котимося в прірву. До чого вже дійшли? Я доньку заміж не годен видати» Б «Ну оголошу набір до війська. Гадаєте, підуть? За ті пару талярів?» В «Нічого, нічого. Я заберу вас до себе. Мусите поправитись. Що я без вас?» Г «Народженому в темрявій й помирати в темряві легше» 1 пустельник 2 князь 3 воєвода 4 дракон 5 радник Антось

А-2

Б-3

В-4

Г-1

Объяснение:

     «Слово про похід Ігоря» - твір давньої літератури. Проте його актуальність не згасає і до сьогоднішнього дня. Основною ідеєю твору є ідея соборності, єдності. Великий час землі Київської Русі знаходились у розбраті. Проте та держава буде міцною, яка має цілісність. У творі пролунала думка про те, що єдність – запорука успіху будь-якої держави.

     На сьогоднішній день землі України розшматовані. Саме тому твір є актуальним і сьогодні. Якщо усі ми згуртуємось, то у єдиному пориві переможемо ворога. Окрім цього твір навчає патріотизму. І тепер не кожен усвідомлює, наскільки важливо любити свою матінку-землю. Теми, які стосуються держави, ніколи не перестають бути актуальними. Лише перед обличчям небезпеки, під час набігів половців, Ігор усвідомив важливість єдності. То ж і нам зараз, у скрутну годину, варто замислитись над цими ж питаннями. 

Київ... Русь... Україна... Ці слова з глибокою шанобою і гордістю промовляє кожний свідомий українець, бо виражають вони духовну близкість до землі своїх батьків, родоводу українського, його славної і водночас трагічної історії. Ось уже понад XV століть височіє на дні­провських схилах золотоверхий Київ, якому випала історична місія ста­ти «матір’ю міст руських», «відіграти важливу роль у формуванні однієї з найбільших держав середньовічної Європи — Київської Русі.

Софія Київська і Золоті ворота княжого міста, Видубецький монас­тир і Києво-Печерська лавра із залишками Успенського собору, старо­винний Поділ і сивочолий Дніпро — все це духовні символи національ­ної історії та культури, без яких не мислиться українська земля і шлях її народу в майбутнє.

Оглядаючи з висот київських пагорбів далекі простори поза Дніпром, дослуховуючись голосу віків, мимоволі замислюєшся: звідки ми пішли і чиї ми діти? Хто жив на наших землях кілька тисячоліть тому, і якою мовою спілкувалися наші предки? Хто були оті будівничі міст, храмів,

Пам’яток зодчества, що впродовж багатьох століть чарують нащадків своєю довершеністю й красою?.. Таких ще вповні не з’ясованих питань постає чимало, та відповідь на окремі з них ми можемо дати, адже нещо­давно ознайомилися з творами, автори яких намагалися збагнути долю нашого багатостраждального народу, зриміше і відчутніше уявити кар­тини минувщини. Зі сторінок оповідань і віршів дихає старовина, по­стає життя наших предків, миготять у стрімкому бігу коні, схрещуються списи, дзвенять шаблі... Без минулого немає майбутнього. У захоплю­ючу мандрівку по шляхах історії вирушимо ми на сьогоднішньому уроці, спробуємо перевірити ваше розуміння прочитаних творів усної народної творчості, історичної поеми О. Олеся.