Написати твір «Духовна траєкторія життя людини» по твору «Чайка Джонатан Лівінгстон»

Я впевнена, що кожен задавав собі питання, чи просто замислювався про те, що ж таке добро й зло. Ці поняття можна порівняти з «добре» і «погано». Вони є протилежними по суті, але все ж зв’язок між ними є. Без добра не вийде зла, бо немає протиставлення. Адже щоб зробити висновок, що щось погане, треба спочатку пізнати хороше та порівняти їх.

Бути добрим, у моєму розумінні, означає бути милосердним не тільки щодо інших людей, які потрапили в біду, але й до тварин та навколишнього середовища, тобто не бути байдужим. Добра людина завжди поспішає на до Взагалі, робити добро набагато легше, ніж зло.

У сучасному світі особливо актуальна проблема впливу з боку інших людей. Наприклад, якщо молода людина з певних причин потрапила під вплив людей, які можуть галасливою компанією побити бездомного собаку, то вона буде це робити разом з ними. А ось протистояти такому негативному колективу набагато важче й не всякий з таким впорається. Тут потрібно мати свою особисту думку, щоб не злякатися насмішок таких «друзів» і вчинити по совісті. Якщо вчасно поставити на місце «ватажка» такої компанії, то, будьте впевнені, що він, втративши статус, буде лицемірно вас нахвалювати.

Будь-яке зло можна перемогти добром. Будь-який гарний вчинок робить наш світ кращим і добрішим. Жорстокість, цинізм, нетерпимість, лицемірство, святенництво — всі ці хвороби нашого суспільства можна вилікувати такими універсальними ліками, як добро. Якщо добрим словом відповісти на хамську поведінку, грубіян буде в глухому куті. А можливо, й навіть перегляне свої погляди на життя. Всі ми в дитинстві слухали казки, прочитані нам бабусями й матусями, вони були нашими першими в житті вчителями. У них завжди було одне дуже важливе для нас: добро завжди могло перемогти зло.

Отже, цей постулат і потрібно взяти для себе з дитинства, як путівник по життю.

Славко Беркути хотів увійти до збірної і не порушувати присяги. У вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. Він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. Це заняття зміцнило його і частково загартувало характер.

Його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. Саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». Він так готував хлопця до складності життєвих обставин.

ВікУчень 7–8 класу Місце проживанняМісто Львів Стосунки з батькамиДобрі, довірливі, співчутливі Ставлення до друзівТовариський Улюблене заняттяФехтування, спелеологія Стосунки з природоюЗахоплений природою, бачить в усьому таємниці, любить їх відкривати, цікавиться печерами ВчинкиЗнаходить собі заняття, багато займається самореалізацією, страждає через «недовіру» однокласників Риси характеруДобрий товариш, знавець природи, борець за правду, готовність долати труднощі Ставлення автораЗахоплення від вміння самореалізовуватись.

Юлько вдома ніжний із матір’ю, любить гуляти містом із батьком, захоплений його розповідями про старе місто; з однолітками часто буває пихатим, заздрісним, нечесним