Повість «Сіроманець». Згадайте, які вчинки героїв є добрими, а які – ні. Напишіть твір, у якому висловіть своє ставлення до цих вчинків. Наприкінці зробіть короткі висновки(2—3 речення), як би ви вчинили на місці героїв. Обсяг твору – 1 сторінка.

Надеюсь так

Объяснение:

Відповідь: Нещодавно на уроці української літератури ми з однокласниками прочитали твір Вінграновського "Сіроманець". Ця повість навчає усвідомленню того, що людина і природа - єдине ціле. Маленький хлопчик потоваришував із воком, став йому щирим та відданим другом. Тому цей твір навчає ще дружбі. 

   Хто з нас має такого прекрасного друга, як головний герой твору? Я думаю, не багато людей можуть похвалитися наявністю людини, яка буде не тільки в радощах, а й у біді. Коли Сіроманець захворів, хлопчик домовився з лікарем про прийом. Він намагався вилікувати свого товариша, зробити так, щоб він мав повноцінне життя. "Сіроманець" Вінграновського - це твір про цінність дружби, важливість милосердя та співпереживання в житті кожної особистості. Ця повість дуже сильна, адже навчає бути добрішими одне до одного та жити в гармонії з природою.

ответ:

,

объяснение:

український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, пошук історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи у фантастику. романтизм призвів до появи романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — , ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського. першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у петербурзі «грамматика малороссийского наречия» олександра павловського і збірка миколи цертелева «опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії. до виявів українського передромантизму зараховують також виданий у москві 1827 збірник «малороссийские песни» м. максимовича і п. гулака-артемовського («твардовський» і «», 1827). український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій і розвинувся у великій мірі під впливом поглибленого вивчення народної творчості, з одного боку, та писань російських і польських романтиків — з другого. зокрема чималий вплив на утвердження романтизму в українській літературі мали українські школи в російській і польській літературах. в російській літературі провідними представниками української школи були не тільки захоплені українською екзотикою (природою, історією, народним побутом і творчістю) росіяни (к. рилєєв, о. пушкін, ф. булґарін), але й численні українці, що писали російською мовою (о. сомов, м. маркевич, є. гребінка й особливо м. гоголь). визначальними були українські теми й українські екзотичні сюжети також для творчості польської української школи— романтиків а. мальчевського, б. залєського й с. ґощинського.

Історична поема Шевченка «Гамалія» (1842) присвячена темі запорозьких чорноморських визвольних походів. Уперше до цієї теми автор звернувся ще в поемі «Іван Підкова» (1839). Історичною основою стали події XVI —XVII ст, коли українське населення потерпало від зовнішньої експансії. Люди забиралися в полон і відправлялися до Туреччини, що перетворилася на величезний невільницький ринок.

Гамалія — головний герой твору, особа не історична — узагальнений художній образ запорозького отамана. Очолені Гамалією козаки, вирушають на до своїм ув’язненим співвітчизникам, безстрашно вступають у бій, визволяють українських бранців з турецької неволі та переможно повертаються додому. Автор особливо наголошує на визвольному характері запорозьких морських походів («Не кишені трусить, їдем різать, палить, Братів визволяти»).

Зображуючи персонажів українського минулого, Шевченко намагається підкреслити й виділити такі їх риси, як патріотизм, самовідданість, здатність на самопожертву заради високої мети, загострене відчуття справедливості й готовність цю справедливість захищати зі зброєю в руках.