Доведіть, що ключова тема' лісової пісні' л. українки - тема людини і природи ​

У драмі-феєрії "Лісова пісня" показана трагічна тема взаємин людини з природою.  Головні герої твору – представники людства та природи: Лукаш – простий селянин, представник людства, Мавка – дитина природи, лісова дівчина, яка йде до нього жити, залишаючи ліс, незважаючи на те, що вся природа проти цього та й дідусь Лісовик відмовляв її від цього. Попри все Мавка пішла жити до Лукаша, де зазнала самих нещасть, труднощів, горя.

Проте Мавка нікого не слухає, вона зачарована грою Лукаша й вірить, що всі люди такі ж гарні, добрі, щирі, лагідні, як він. Лукаш теж закохується в Мавку, але цьому коханню не судилося бути щасливим, адже Мавка – лісова дівчина, а Лукаш – людина.

Ліс, з одного боку,— всеперемагаючий природний початок, і ліс,— крихкий беззахисний світ, який немов кричить; "Захисти мене, не чіпай мене! Збережи мене!" У творі ліс — це джерело творчості, краси.

Лісовик же, хоч і не має такої неприязні, знає, що серед людей бувають і гарні, але все ж таки попереджає Мавку:

...Минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля,— там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля!

Дядько Лев високо цінує природу й шанує її, як Мавка, і навіть померти він хоче в лісі під старим дубом:

…Як буду вмирати, то прийду, як звір, до лісу, –

Отут під дубом хай і поховають…

У цьому творі Леся Українка говорить про те, що людина й природа – єдине ціле, що людина повинна дбати про навколишній світ. “Лісова пісня” й сьогодні актуальна й потрібна читачеві, вона безкрайня, як природа, поезія, краса.

Найхарактернішою особливістю композиції «Лісової пісні» є органічне пере­плетення життя двох світів — природи й людини. Стосунки між людьми й лісовими істотами дають імпульси до зародження і розвитку конфлікту, що визначає сюжет феєрії, в якому розкриваються характери дійових осіб, реалі­зується творчий задум автора.

Відповідь:

Зазначене речення є цитатою з твору І.Нечуй-Левицького "Кайдашева сім"я". За жанром «Кайдашева сім’я» - це соціально-побутова сатирично-гумористична повість. Цікаво, що в повісті майже немає сцен, у яких би лунав сміх. «Кайдашева сім’я» населена дуже серйозними людьми. Їм не до сміху, оскільки всі вони - учасники великої родинно_побутової війни, якій не видно кінця. Змальовуючи цю «війну», прозаїк раз у раз вдається до гумору. А в наведеній цитаті як яскравий комічний засіб використав змішування стилів  - високим епічним стилем описує сцену побутової бійки.  Згадаймо піднесений стиль козацьких пісень, балад - "То не грім в степу грохоче, То не хмара світ закрила. То татар велика сила Козаченьків обступила".   Війна в родині і те, як описує її автор викликає сміх, але крізь цей сміх пробиваються сльози…

Пояснення:

    Власне закінчення твору "Сіроманець" пропоную скласти так:

    Наш герой таки зустрівся зі своїм вірним товаришем Сіроманцем. Вовк одужав, почав набирати сили, а в цьому допоміг йому хлопчик. Вовча зграя, від якої терпів нападки Сіроманець, була винищена. Вовк міг тепер спокійно існувати та не тікати з рідної землі. А все завдяки тій силі любові, яку друзі виростили в своїх серцях. Добро завжди перемагає зло, а дружба Сашка з вовком, який чимало часу поневірявся через іншу тварину - яскравий приклад цього. Тож давайте берегти дружбу, вірити в добро та допомагати одне одному, щоб світ став кращим!