1. Прагнення молодої, активної особистості жити на повну силу озвучене у творі: А "De libertate"; Б"Contra spem spero!"; В "Блакитна панна"; Г "Чого являєшся мені у сні"; Д "Чари ночі". 2. Джерелами "Лісової пісні" є: А фольклор; Б міфологія; В демонологія; Г героїчний епос. 3. Олюднення природи відбувається у вірші Лесі Українки: А "Слово, чому ти не твердая криця…"; Б "Лист до товаришів"; В "Contra spem spero!"; Г "Стояла я і слухала весну…"; Д "Мріє, не зрадь!..". 4. У драмі-феєрії «Лісова пісня» порушено всі проблеми, ОКРІМ: А людини і природи; Б добра і зла; В війни і миру; Г людини і мистецтва; Д кохання і зради. 5. Який персонаж «Лісової пісні» уособлює гармонію між людиною і природою? А Килина; Б Перелесник; В Лукашева мати; Г Русалка; Д дядько Лев. 7. "Інфантою" постає образ: А дівчини-весни; Б дівчини-краси; В зрадниці. Г першої любові. 9. У поезії "Інфанта" "акордами проміннострунними", "килимами вогненолунними", "у завивалі мрійнотканному" - усе це: А лексичні помилки; Б тавтології; В авторські неологізми; Г запозичені епітети.

Фольклору властива така риса, як традиційність, Фольклор бере витоки з народних традицій, своїми коренями він сягає у давнє минуле. Завдяки йому забез­печується нерозривний взаємозв’язок між минулим і су­часним, він також є скарбницею сталих народних зви­чаїв і стимулятором їх дальшого розвитку. «Головна оз­нака традиції — не косність, а певний ступінь сталості і неодмінно міцність спадкових зв’язків у розвитку,— пи­ше історик фольклору Б. Путилов.— Традиційність є спе­цифічна форма народного життя, культури, побуту, фор­ма його руху. Всякий фольклорний процес неминуче на­буває характеру руху всередині традиції, еволюції та трансформації традиції.

Народився А. Давидов 1938р. в с. Бочках Конотопського району на Сумщині в сім'ї вчителів. Після закінчення в 1960р. Ніжинського педінституту працював учителем біології. Деякий час був на комсомольській, партійній роботі. Далі присвятив себе літературній діяльності: завідував відділом природознавства у журналі

«Знання та праця», був головним редактором журналу «Барвінок», потім —

Директором видавництва «Молодь».

А. Давидов створив для дітей багато книг — у тому числі і науково-художніх, де розповідається про життя природи. Перша книжечка «Ширшає виднокруг» вийшла

1967р., далі — «Сонячні вершники», «Без креслень і кельми», «Знай, люби, бережи», «Скарб» та ін. Збірка повістей та оповідань «Не так вже й тісно на землі» дістала високу відзнаку — премію Лесі Українки.

Твори А. Давидова приваблюють глибоким знанням природи, любов'ю до неї, а також розумінням внутрішнього світу дітей. Письменник прагне прищепити їм бажання вивчати світ рослин і тварин, берегти його. Він пише й про людські стосунки, про дитячі справи, пригоди, вчить шанувати сучасне й минуле.

Цікаве оповідання «Вдячність» із циклу «Таємниці старого дуба». Дуб, наче жива істота гає все, що діється навкруги, пригадує своє довге життя, піклується про жолуді, які продовжують його рід. Але у дубі — дупло, й пишатися серед дерев йому вже недовго... Та ось приїхали до лісу люди — вчитель з учнями, полікували стовбур, замазали дупло, обгородили. І тут дуб із вдячністю впізнає у старому вчителеві юнака, якого він порятував у роки війни від ворога.

Оповідання це близьке до казки, які теж пише А. Давидов. Краща з них — про

Озивайка, лісового хлопчика, який доглядає ліс, дружить з тими, хто любить

Природу.