За мовчання дядько обіцяв хлопцям…Є.Гуцало ''Лось''​

Дядько обіцяв хлопцям в подарунок роги.

Вальтер Скотт - відомий шотландський письменник. У його творах яскраво переплітаються історія і вигадка, наука і фантазія. Вальтер прагнув правдиво відобразити побут, звичаї, мораль минулих століть, змалювати видатні особистості і реальні події. Але головним для автора було зображення на історичному фоні долі звичайної людини, об'єднуючи історичну правду з художньою вигадкою.Ім'ям героя Айвенго називає В. Скотт один з найкращих своїх романів. Айвенго, син саксонського пана Седрика, супроводжує Річарда І в Хрестовому поході. Айвенго - юнак благородний, рішучий, сміливий. Відданість королю-норману, чесність і сміливість у боротьбі із зрадниками роблять йому честь. Герой здійснив багато подвигів заради любові і справедливостіАйвенго - справжній лицар. Із-за любові і відданості до прекрасної дами він позбавлений спадку і вимушений мандрувати, завойовуючи собі багатство і славу мечем і списом. Він перемагає на турнірі, хоча це йому трохи не коштувало життя, обирає королевою дня Ровену, наживши тим собі багато ворогів. Він відданий королеві, підтримує його, хоче бачити свою країну без міжусобиць і воєн.Айвенго досить поетичний, романтичний. Він же і розсудливий, розуміє, що Англії потрібний король - не хоробрий мандруючий лицар, а сильна людина, яка змогла б здолати міжусобиці, об'єднати країну і відновити соціальну справедливість.

У 1838 клопотами К. Брюллова, В. Жуковського, О. Венеціанова, М. Вієльгорського, Є. Гребінки, І. Сошенка та інших Тараса Шевченка було викуплено з кріпацтва. 
(тоді був такий закон, що кріпакам учитися в Академії
не можна було, ото ж то вони й почали заходжуватися, щоб викупити
Шевченка з неволі. Карло Брюлов намалював портрет Жуковського,
той портрет пустили на лотарею, — й за гроші з лотареї, за 2500
карбованців, пан Енґельгардт згодився пустити Шевченка на волю.
Сталося це 22. квітня 1838. р., коли Шевченкові було 24 роки. На
пам’ятку про той великий для нього день Шевченко присвятив дві
поеми своїм добродіям-приятелям: Жуковському — «Катерину», Григоровичеві — «Гайдамаки»