Нужно написать Байку свою такую что не у кого нету

ответ

Жил был мальчик. Он был очень смелым, ну он так говорил.

Одним прекрасным летом ,пошёл он по грибы с друзьями. Ходят они и ищут грибы. Один из мальчишек сказал ему:

-Вась, слабо тебе найти 10 грибов? И без нас!

Он ему ответил:

- Да я смелый! И без вас справлюсь.

Дети попрятались, и стали наблюдать за Васькой. Вася начал искать грибы. Но их не где не было.

Вдруг он видит что-то серое в кустах, дёрнул он. Из кустов громко пища вылетел из кустов заяц. Мальчик закричал что есть сил на весь лес и побежал.

Дети засмеялись.

Васька всем сказал что на него напал, волк! И что он хотел съесть его.

Но одна из девочек рассказала что это был заяц.

В итоге Вася ушёл весь красный от стыда.

Мораль в том что, смелый познаётся в беде а не в словах.

Головні герої “Тореадори з Васюківки” – Ява Рень і Павлуша Завгородній – звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі Васюківка, бешкетники, фантазери та “зривщики дисципліни”, «найкращі друзяки і напарники». Гострий на язик дід Салимон каже про них: «Одно… Ява і Павлуша пішли. От хлопці! Орли! Соколи! Гангстери, а не хлопці! Нема на них буцегарні».

“Тореадори з Васюківки” образ Яви Звідки таке незвичне ім’я – Ява? То він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. Чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: “Я – Ваня”, а вийшло “Ява”…, але причепилося оте “Ява” до нього, як реп’ях до собачого хвоста. У Івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. Ява Рень – енергійний і відчайдушний хлопець. Зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під Васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. Але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на “безлюдному” острові, дібравши собі ім’я “Робінзон Кукурузо”. “Тореадори з Васюківки” образ Павлуші Павлуша Завгородній – кращий друг Яви. Це більш врівноважений і спокійний хлопець. Він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за Яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці. Васюківські “тореадори” завжди мають благородні наміри, але через брак досвіду і знань, на жаль, іноді потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні друзі, обмірковуючи вчинки, вміють усвідомити помилки й намагаються їх не повторювати, хоча відразу ж вигадують і здійснюють нову “авантюру”. Тому читачі з цікавістю довідуються про пошуки незнайомця з тринадцятої квартири, зйомки в кіно, про до хлопців під час рятування рідного села від стихійного лиха, про викриття двох місцевих “шпигунів”. Мені зрозумілі бажання і наміри Яви і Павлуші, адже вони мої ровесники. Думаю, головне, про що хоче сказати нам автор: дружба – велика сила; важливо мати поруч вірного і відданого товариша, який піде за тобою в огонь і у воду, не зрадить, завжди до в скрутній ситуації.

Відповідь: Оглянувши ретельно картину, Доріан врешті зрозумів, що його бажання сповнилося — хлопець на портреті тепер виражав ледь помітний усміх. Він буде старіти і змінюватися із кожним гріхом Доріана, тоді як його тіло, зовнішній вигляд, залишатимуться незмінними. Він вирішує помиритися із Сибілою, але зранку прийшов лорд Генрі і сповістив про самогубство дівчини, яка випила синильну кислоту. Наступні вісімнадцять років Доріан Грей експериментував із вселяким злом і гріхами, головне через вплив «отруйного» французького роману, подарунку лорда Генрі.