1. Серед поданих письменників виберіть, хто писав гумористичні твори:<br />А Т. Шевченко;<br />Б П. Глазовий;<br />В В. Близнець;<br />Г І. Калинець.<br /><br />2. Якої байки Л. Глібова стосується таке прислів’я: «Без труда — нема плода»?<br />А «Жаба і Віл»;<br />Б «Щука»;<br />В «Муха і Бджола»;<br />Г «Лебідь, Рак і Щука».<br /><br />3. Який із цих творів алегоричний?<br />А «Жаба й Віл» Л. Глібова;<br />Б «Запорожці у короля» С. Руданського;<br />В «Еволюція» Павло Глазового;<br />Г «Найважча роль» П. Глазового.<br /><br />4. У якому з цих творів викривається пихатість, зарозумілість, бажання виділитися будь-якою ціною?<br />А «Запорожці у короля» С. Руданського;<br />Б «Похвала» П. Глазового<br />В » Жаба й Віл» Л. Глібова;<br />Г » Найважча роль» П. Глазового.<br /><br />5. Що означає слово шаплик (за байкою Л. Глібова «Щука»)?<br />А самець щуки;<br />Б посудина з ручками для носіння рідини;<br />В адвокат, захисник обвинуваченого в суді;<br />Г урочистий обід, що влаштовують на честь кого-небудь.<br /><br />6. З якого твору П. Глазового ці рядки: «Він на сцені в третій дії Викочує бочку!»?<br />А «Найважча роль»;<br />Б «Заморські гості»;<br />В «Еволюція»;<br />Г «Похвала».<br /><br />7.Установіть відповідність між теоретичними поняттями і їхніми визначеннями.<br /><br />1. Байка.А Гостре висміювання, критика чогось або когось.2. Гумор.Б Доброзичливий, жартівливий сміх.3. Мораль.В Двопланове художнє зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ.4. Сатира.Г Невеликий ліро-епічний твір повчально-алегоричного змісту.Д Повчальний висновок наприкінці твору.<br /><br />8. Алегорія це…<br /><br />9. Доведи, що твір С. Руданського «Запорожці у короля» є співомовкою.<br /><br />10. Напиши твір-мініатюру на одну із поданих тем.<br />1. Гумор — велика сила.<br />2. Чого нас навчають байки Л. Глібова?<br />3. Таємниця сміху у творах П. Глазового.​

Що таке щастя ??? Радість, дружба, гроші, любов, добро… Кожна людина задумується над цим питанням і намагається знайти відповідь на нього. Турбувало воно і багатьох письменників. На прикладі героїв своїх творів вони намагалися дослідити їх прагнення бути щасливими.

Павлуся, героя оповідання «Скарб» О.Стороженка, парубки називають щасливим, хоча протягом свого життя він тільки їв та спав і нічого не робив. Таким, як Павлусь, «Бог усе дає, а вони нудяться світом, не знають, що у них є і чого їм треба» Чи щасливий Павлусь? Як на нього, так. Матеріальні статки має, а от духовно то бідна людина. З гумором оповідаючи про Павлуся, автор вчить нас доброти, чуйності, порядності, працьовитості, ввічливості і той же час засуджує скупість, заздрість, підступність, жорстокість, егоїзм. «Той тільки щасливий, хто другому не завидує, а дякує Бога за те, що він йому послав, – пише автор. – Не той тільки щасливий, що сам натріскається і виспиться, а той, що й другого нагодує і заспокоїть…» Воістину щастя не може бути егоїстичним.

Герой твору Б.Лепкого «Цвіт щастя» шукає квітку щастя, яка б зробила щасливими матір і його самого. І хоч квітка виявилась мрією, маревом, все одно все життя він її шукає,пізнаючи світ. Герой вірить, що щастя таки на світі є.

Скупа людина теж думає, що вона щаслива, бо має гроші. Проте користі з них мало, бо то купка папірців. Господарі з твору Б.Лепкого «Мишка» відчувають себе щасливими, коли наживаються на горі інших. Їм байдужа доля жебрачки та багатьох таких, як вона.

У кожного своє поняття щастя, свій вимір. На мою думку, щастя людини у добрих справах на користь своєї родини, людей, своєї Батьківщини. Своєю працею, творчістю, добрими ділами людина повинна нести радість людям, суспільству. Отоді то і буде справжнє щастя, яке не можна купити ні за які гроші.

О.Довженко говорив, що життя надто коротке і закликав поспішати творити добро. Тому давайте творити добро, допомагати один одному, цінувати кожну хвилину цього прекрасного людського щастя.

Відомий український драматург Іван Карпенко- Карий у сатиричній комедії «Сто тисяч» засудив пороки суспільного життя. Нездоланна тяга купувати землю і в селян, і в поміщиків, а потім тішитись думкою, що Калитку «розіпре грошвою», усе де веде до руйнування особистості. А землі потрібні, щоб сказати багатію Пузирю «…голяк масті, чирва світить!», землі і гроші потрібні, щоб переплатити по десять рублів на десятині Жолудю, гроші потрібні, щоб обдурити Гершка. Мрії Герасима Калитки йдуть ще далі: «…всю землю навкруги скуплю! Ідеш день — чия земля? Калитчина!.. Ідеш два — чия земля? Калитчина! Ідеш три — чия земля? Калитчина!» Герасим дурить усіх. Єврей, якого він теж дурить, у свою чергу обдурює Герасима, продає йому мішок з папером замість грошей.

І раптом усім цим корисливим планам не судилося здійснитися. Герасим Калитка не в змозі цього пережити: він лізе у зашморг з надією вмерти.

Гроші скалічили душу не лише Герасиму, але і його куму — Савці. Він весь час знаходиться у пошуку грошей. На пропозицію Герасима здійснити шахрайську махінацію, Савка одразу дає згоду. Але після трагічних подій з Герасимом Савка навіки зрікається брудних грошей.

А Невідомий теж хворів грошовою хворобою. Він вигадав новий засіб обдурювання людей і заробляє на цьому непогані гроші.

Копач Бонавентура бере у будинку Калитки їжу, хоч і не працює на хазяїна. А побачивши єврея, він одразу сказав: «…це — пройдисвіт».

Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» показує, що тим, хто потрапив під владу грошей, нелегко повернутися на шлях порядності.