Ідейно-близькими творами є: А) Два кольори, Балада про соняшник Б) Лісова пісня, Маруся Вкрай В) Подвійне коло, Кайдашева сім'я Г) Три зозулі з поклоном, Україна в огні Д) Мина Мазайло, Залізний острів

з Яким твором идейно-близьки?

1.М. Ю. Лермонтов народився:

д) в Москві

2.В який навчальний заклад надійшов М. Ю. Лермонтов в 1831 г.?

а) в Школу гвардійських прапорщиків і кавалерійських юнкерів в Петербурзі

3.Какое твір зробило ім'я М. Ю. Лермонтова знаменитим?

г) «Смерть поета»

4.Назовите основний мотив у творчості М. Ю. Лермонтова.

б) свобода

в) самотність

5.Какая характеристика суспільного життя найбільш точно передає особливості часу формування Лермонтова - поета?

г) спад соціальної активності і зростання песимізму в суспільних настроях після розгрому повстання 14 грудня 1825 р

6. У поезії М. А. Лермонтова втілилися принципи:

б) реалізму і романтизму

7. Парус в однойменному вірші М. Ю. Лермонтова - це ...

б) символ самотньої, яка жадає бур особистості

г) символ нескінченного руху в світі

8. Вірш «Бородіно» було написано М. Ю. Лермонтова до:

в) 25 - річного ювілею битви

9. У вірші «Кинджал» М. Ю. Лермонтов використовує образ кинджала, який символізує поетичний дар. В якому ще вірші виникає той же образ - символ?

г) «Поет»

10. Головною філософською проблемою поеми «Мцирі» є проблема:

в) сенсу життя

11. Мцирі тікає з монастиря:

в) під час богослужіння, коли всі знаходяться в церкві

12. Хто є героєм свого часу в романі М. Ю. Лермонтова «Герой нашого часу»?

г) Печорін

13. Печоріна звали:

б) Григорій Олександрович

14. Назвіть ім'я критика, що дав таку оцінку Печоріна.

Ця людина не байдуже, не апатичного несе своє страждання: скажено ганяється він за життям, шукаючи її в усіх напрямках; гірко звинувачує він себе в своїх помилках.

а) Н. А. Добролюбов

15. Хто розповідає історію Бели?

г) Максим Максимович

16. Кому з героїв роману «Герой нашого часу» В. Г. Бєлінський дав наступну характеристику:

Цей тип старого кавказького служаки, загартованого в небезпеки, трудах і битвах, якого особа так само засмагло і суворо, як манери грубі, але у якого чудова душа, золоте серце.

в) Максим Максимович

17. Як склалася доля Бели?

г) вона померла

18. Чому «дружини місцевої влади менш звертали увагу на мундир, вони звикли на Кавказі зустрічати під нумерованій ґудзиком палке серце палке і під білим кашкетом освічений розум»?

б) серед солдатів нерідко можна було зустріти розжалуваних декабристів

19. Яка з частин роману «Герой нашого часу» є центральною і надає твору характер психологічного роману?

г) «Княжна Мері»

д) «Максим Максимович»

20. Тема «маленької людини» розкривається в романі в образі:

в) Максим Максимович

В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й вивіз у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати, — нехай краще в лісі ходить». Покинув його, а сам поїхав. Коли це приходить до кота лисичка та й питає його: — Що ти таке? А він каже: — Я — пан Коцький. Лисичка й каже: — Будь ти мені за чоловіка, а я тобі за жінку буду. Він і згодився. Веде його лисичка до своєї хати, — так уже йому годить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. От якось зайчик побачив лисичку та й каже їй: — Лисичко-сестричко, прийду я до тебе на досвітки. А вона йому: — Є у мене тепер пан Коцький, то він тебе розірве. Заєць розказав за пана Коцького вовкові, ведмедеві, дикому кабанові. Зійшлися вони докупи, стали думати, як би побачити пана Коцького, — та й кажуть: — А зготуймо обід! І взялися міркувати, кому по що йти. Вовк каже: — Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Дикий кабан каже: — А я піду по буряки і картоплю. Ведмідь: — А я меду принесу на закуску. Заєць: — А я капусти. От роздобули всього, почали обід варити. Як зварили, почали радитись, кому йти кликати на обід пана Коцького. Ведмідь каже: — Я не підбіжу, як доведеться тікати. Кабан: — А я теж неповороткий. Вовк: — Я старий уже і трохи недобачаю. Тільки зайчикові й приходиться. Прибіг заєць до лисиччиної нори, коли це лисичка вибігає, дивиться, що зайчик стоїть на двох лапках біля хати, та й питає його: — А чого ти прийшов? Він і каже: — Просили вовк, ведмідь, дикий кабан, і я щоб ти прийшла зі своїм паном Коцьким на обід. А вона йому: — Я з ним прийду, але ви поховайтесь, бо він вас розірве. Прибігає зайчик назад та й хвалиться: — Ховайтесь, казала лисичка, бо він як прийде, то розірве нас. Вони й почали ховатися: ведмідь лізе на дерево, вовк сідає за кущем, кабан заривається у хмиз, а зайчик лізе в кущ. Коли це веде лисичка свого пана Коцького. Доводить до столу, а він побачив, що на столі м’яса багато, та й каже: — Ма-у!.. Ма-у!.. Ма-у!.. А ті думають: «От вражого батька син, ще йому мало! Це він і нас поїсть!» Виліз пан Коцький на стіл та почав їсти, аж за ушима лящить. А як наївсь, то так і простягсь на столі. А кабан лежав близько столу в хмизі, та якось комар і вкусив його за хвіст, а він так хвостом і крутнув; кіт же думав, що то миша, та туди, та кабана за хвіст. Кабан як схопиться, та навтіки! Пан Коцький злякався кабана, скочив на дерево та й подерся туди, де ведмідь сидів. Ведмідь як побачив, що кіт лізе до нього, почав вище лізти по дереву, та до такого доліз, що й дерево не здержало — так він додолу впав — гуп! — та просто на вовка, — мало не роздавив сердешного. Як схопляться вони, як дременуть, то тільки видко. Заєць і собі за ними — забіг не знать куди... А потім посходились та й кажуть: — Такий малий, а тільки-тільки нас усіх не поїв!