Корнелія Функе "Мисливці за привидами у полумї", коротко розкажи про, що вона

Під час сватання до сім'ї дівчини приходять свати, щоб домовитись про весілля. Звертають увагу на парубка, його позитивні риси, говорять про нього з найкращого боку. Якщо дівчина не згодна стати дружиною, то хлопець отримує гарбуз. Якщо згодна – сватам пов'язує рушник, а хлопець отримує вишиту хустинку.

Потім у домі нареченої відбуваються заручини, під час яких проходить обряд в'язання рушників, як символ нерозривного зв'язку між нареченими.

Згодом проходять оглядини, під час яких батьки зарученої дівчини оглядають господарство хлопця, який буде за чоловіка для їх доньки.

Молоді жінки, які живуть із чоловіками у злагоді, випікають коровай, який символізує здоров'я та достаток. Також майбутня наречена разом із подругами прикрашає зрізану гілку дерева запашними травами і квітами, що символізує утворення нової сім'ї.

Під час дівич-вечору у хаті нареченої дівчата співають пісні. Це прощання нареченої з дівоцтвом.

Виконують приготування до весілля: дружки допомагають одягти вінок та святкове вбрання нареченій, прикрашають її косу стрічками.

Наречені просять благословення у батьків.

Вінчання відбувається у церкві в неділю, після чого батьки зустрічають молодят із хлібом та сіллю на рушнику, обсипають збіжжям, цукерками та дрібними монетами.

Після вінчання святкують весілля з піснями, танцями, музиками.

Після весілля, у понеділок, молодій розплітають косу і одягають хустку.

Наступного дня, у вівторок, гості вбираються як цигани, ворожки і обходять родичів з піснями.

Українські народні звичаї і традиціїНаш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням «хата з дітьми — базар, а без них цвинтар». Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.