Назви подію яка розкрила Іванові очі на щире ставлення до нього мадам Бухенбах. Як у цьому епізоді розкривається характер головного героя?

Іншомовні слова при вірному, розумному  використанні можуть виступати у якості джерела, яке служить збагаченню української мови,  та наповнює її новими  барвами.  Деякі з них назавжди увійшли  до, так званої, активної лексики і наразі, їх відсутність неможливо навіть уявити.

Наприклад такі широко поширенні слова,  котрими ми користуємося у щоденному спілкуванні, як вишня, буква, майстер, папір, юрист, огірок, телевізор, диван  та багато інших, були свого часу запозичені с інших мов.

Ключова роль належить іномовним словам у сфері ділової, професійної та наукової лексики. Наприклад, такі слова, як  юрист, агроном, менеджер, біологія, література, метафора, геометрія, інтернет прийшли до нас із іноземних словників.

Аналізуючи появу певних іноземних слів, можна у значній мірі, відслідити історію українського народу, зміну епох, та розвиток суспільство Річ у тім, що при політичних, економічних, та культурних контактах с представниками інших народів, мовний запас незмінно розширюється, поповнюються  новими назвами та термінами.

Це нормальній, природній процес мовного розвитку, який не зупиняється  і у сучасності. Вчені  — лінгвісти нарахували  декілька сотень слів, які активно вживаються українцями, але ще не встигли зайняти належні місця у словниках.

Таким чином,  іншомовні слова мають важливе значення  для збагачення та поповнення мовних  ресурсів. Однак, таку функцію вони виконують лише у тому випадку, коли використовуються вірно, грамотно, дотепно и помірно.

Нажаль доводиться  констатувати факт: на сьогоднішній день, надмірне використання запозичених слів та  мовних зворотів набуло  загального , можна навіть сказати, глобального поширення, що  досить негативно відображається  на українській мові.

Іншомовні слова та вирази можна зустріти у  пресі, та інших засобах масової інформацій, вони заполонили собою сферу реклами та мистецтвам Але  найгірше за все, коли людина вживає іноземні  слова, без крайньої потреби, іноді навіть не розуміючи їх значення, лише для того, щоб виділятися та проявити свою оригінальність. При такому використанні, іншомовні слова  з джерела збагачення мови, обертаються на засіб її засмічення.

Нещодавно ми читали оповідання "Федько-халамидник", яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.

Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.

Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.

Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав.

Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.

Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене.

Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.