Зазаначте назву терміна : Вид комічного у прозі чи у віршах, де зображено дійсність через різне, нищівне висміювання, критику всього негативного називають

сатира . Ось назва цему терміну

Сатира. ОТВЕТ : САТИРА

Іноді я замислююсь над тим, що, ставши дорослим, обов'язково буду згадувати своє дитинство. А раптом стану відомим письменником чи режисером? Чи є у моєму житті щось цікаве, про що можна розповісти через 20, 30 років? Може, напишу книжку про літні подорожі до Криму? А може, про наші з друзями пригоди? А можливо, зняти фільм про шкільні будні, адже і в них є чимало веселого? Думаєте, це буде нікому не цікаво? А ось у повісті М. Стельмаха "Гуси-лебеді летять", яку ми нещодавно вивчали на уроках української літератури, автор дуже цікаво розповів про своє дитинство, взаємини з однолітками та дорослими.

Оповідь у творі ведеться від імені головного героя — хлопчика Михайлика. Це сам Михайло Панасович Стельмах у дитячі роки. Дитинство письменника припало на нелегкі 20-ті роки XX століття, коли відбувалося становлення нової держави, яке супроводжували холод, голод і злидні. Михайлик розповідає про своє життя й переживання, про своє ставлення до всього, що він бачить навколо, свідком й учасником чого доводиться бути йому самому. Образ Михайлика розкривається різними засобами: це і самохарактеристика, і розповідь інших про вчинки героя, про ставлення до нього батьків, дядька Себастьяна тощо. Михайлик дуже любить казки та легенди, які розповідають йому дідусь Дем'ян та бабуся. Мабуть, тому світ навколо іноді здається хлопцю чарівною казкою: зорі у високому небі, запах. жита в полі та різних трав у лісі, перепілка в житі й дятел на старій груші. Хлопець шанує й оберігає природу, тонко відчуває її красу.

З великою любов'ю та пошаною герой описує людей, які прищепили йому любов до праці, книги, добра й краси в житті: це батько та мати, бабуся з дідусем, дядько Себастьян. Ці неосвічені, бідні люди мали найголовніше — великі душі й добрі серця. Ми розуміємо, що саме родина сформувала з хлопця чесну, працьовиту, порядну людину, а нестатки навчили співчувати чужому горю (пригадаймо хоча б епізод, коли Михайлик допомагає голодній жінці з дитиною, віддаючи їм гарбузове насіння).

Михайлик — допитлива дитина, любить навчатися, читати. Він перечитував усе, що тільки потрапляло під руку, навіть прочитав книжку з дивною назвою "Космографія". Згодом і сам вирішує стати письменником. Спочатку Михайлик багато перечитав книжок, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати п'єсу.

Але Михайлик — не якась там ідеальна дитина: він дуже жвавий, веселий, непосидючий, любить розважатися й бешкетувати з друзями, спілкуватися з подружкою Любою.

"Прямо над нашою хатою пролітають лебеді" — так починається повість. Цим образом вона й завершується. Гуси-лебеді — своєрідний символ дитинства, який осяює все доросле життя людини: "Гуси-лебеді летять ... над моїм дитинством, ... над моїм життям!"

Объяснение:

Відповідь: Нещодавно я прочитав дуже цікаву та захоплюючу повість. Це «Таємниця козацької шаблі» Зірки Мензатюк. І після прочитання я задав собі питання: яким має бути справжній патріот?

Я впевен, що у справжнього патріота мають бути особливі риси характеру, наприклад щирість, чесність та любов до рідної держави. Такі риси були у Наталочки: вона була готова будь-що зробити заради порятунку реліквії. А це тому, що виховали її батьки-патріоти. Адже правду кажуть, що людина з патриотичним духом обожнює та захищає свою країну, вона не шкодує на це сил та грошей. Патріоти з твору З. Мензатюк «Таємниця козацької шаблі» - це сім’я Руснаків, які не шкодують грошей на пальне, вхідні квитки у музеї в пошуках стародавньої реліквії. Вони роблять це заради України. Вони не знають, що стануть відомими на всю країну, а просто хочуть сказати, що вони будуть захищати Батьківщину і до й, а також тим, хто потребує до

Саме такі персонажі як Наталочка, її батьки, навіть машина «Машка» є прикладом для наслідування. Я думаю, що Зірка Мензатюк написала патріотичну книгу для виховання дітей. Адже вона вчить не лише патріотизму, але й як вибиратися зі складних ситуацій, не брехати, а казати чисту правда не лише батькам та друзям, але й усім людям, що оточують нас.

Я вважаю, якщо людина думає, що вона патріот, вона має й відповідно себе поводити. Адже бути патріотом – дуже почесно! Я хочу, щоб цю книгу прочитали і діти, і дорослі. Адже вона дуже повчальна та цікава. Особисто мені вона дуже сподобалася і я раджу її всім прочитати!