Самостійна робота В. Чемерис. «Вітька + Галя, або повість про перше кохання» 1. Скільки років В. Горобцю? А 15 Б 14 В 13 Г 16 2. Вітька вагається перед дуеллю, чи А “думати про даму свого серця” Б “ходити всю ніч по хаті” В йти на дуель Г “пити молоко, чи не пити” 3. У Великих Чаплях не було станції швидкої до А безнадійно закоханим Б двієчникам В хуліганам Г хворим на інфекційні хвороби 4. Сомбреро для виконання серенади хлопці А украли Б зняли з опудала В позичили в клубі Г це був батьків капелюх 5. Серенада не розтопила Галиного серця, бо А хлопці переплутали двори й заспівали бабі Хіврі Б дівчина не любила пісень В Галина мама прогнала їх Г співали дуже погано 6. Вітька Горобець ішов на перше побачення А з радістю Б як на Голгофу В зі страхом спізнитися Г щасливим 7. Вітько й Федько надіслали любовний вірш, присвячений Галі Козачок А до видавництва Б за кордон В до сільради Г до редакції газети 8. Галя під час канікул працювала А дояркою Б помічником тракториста В листоношею Г нянею в дитячому садку 9. Галина мама, коли Федько прийшов сватати дівчину А посміялася з хлопця Б погодилася віддати дівчину В вигнала його Г по приходити через десять років 10. На згадку про кохання Вітьки й Галі Федько А насипав у кишеню гарбузового насіння Б зробив запис у щоденнику В видряпав на дереві “Вітька + Галя” Г посадив дерево 11. Яка з проблем не порушена у творі? А дружба й перше кохання Б відповідальність у здобутті знань В дорослі проблеми в дитячому житті Г вірність у почуттях і перший поцілунок 12. Установіть відповідність між фразеологізмом, використаним у творі, та його значеннями 1 не святі горщики ліплять 2 чекати з моря погоди 3 що з воза впало, те пропало 4 під лежачий камінь вода не тече А обіцяти нездійсненне Б даремно надіятися В без старання нічого не здобудеш Г за бажання можна навчитися всього Д безповоротно зникло

Головний герой роману стендаля - жульєн сорель, син теслі. він народився та виріс у провінційному містечку вер’єрі. головний герой не був схожий на своїх братів. замість фізичної праці віддавав перевагу читанню книжок. він ненавидів свою родину, а ті, в свою чергу, зневажали жульєна. папаша сорель вважав молодшого сина «обузою» для себе. рідні грубо ставились до нього, і, мабуть, саме через це він виховав у собі почуття недовіри до оточуючих. новим етапом у долі жульєна стає життя в  домі мера, де герой знайомиться з пані де реналь. у серці молодої людини прокидається почуття кохання, яке пробуджує його самовідданість та ніжність. він без залишку віддається почуттю. логічні роздуми жульєна призводять до припущення, що бути щасливим означає мати багатство та владу. але любов руйнує всі ці хитросплетіння розуму. і лише пізніше, забувши про свою гординю, занурившись у потік ніжності, жульєн пізнає справжнє щастя. у семінарії, куди потрапляє потім сорель, він бачить лише лицемірність та фальш. обіцяючи своїм учням порятунок на небесах та ситість на землі, ієзуїти готують сліпих у своїй старанності служителів церкви. після навчання в семінарських келіях сорель волею долі був закинутий у вищий світ парижу, де панують свої звичаї та погляди. юнак стає особистим секретарем та бібліотекарем маркіза де ла-моля. жульєн відчуває надмірне та презирливе ставлення до себе оточуючих. не може не викликати захоплення ставлення сореля до титулованих чинів. як він зневажає тих бідних розумом і духом, які гордяться лише своїми предками, багатством, відомим родом, а не особистими якостями! жульєн закохує в себе аристократку і гордячку матильду де ла-моль. він відчуває моральне задоволення, тому що отримав перемогу над особою з вищого світу. і ця марнославність вища за кохання. безглуздий постріл у пані де реналь в церкві обриває поступове самопізнання. воно розкривається в стихійній душевній кризі. у душі сореля руйнується віра в найдорожче, у незаплямовану та потай богоутворюючу святиню. спроба героя вбити кохану жінку - це одночасно і спроба самознищення, яка призводить його до гільйотини. очікуючи на страту, жульєн переживає очищення. «ні, тут панують тваринні вдачі спритних рвачів»,- такий вирок устами підсудного сореля виносить життєвому устрою цілої історичної епохи стендаль. «червоне і чорне» - не тільки історія краху безсоромного ловця щастя. це трагедія людини, яка запізнилася народитись. трагедія в тому, що сорель з минулого позичив собі кодекс честі, але дійсність призвела його до безчестя. своїм пострілом і подальшим існуванням жульєн сорель відкидає від себе всю брехню, яку раніше приймав за правду. велика істина відкривається перед ним в останні дні життя. вона полягає в тому, що щастя у звичайних почуттях, в умінні кохати і прощати, в душевному теплі, в любові до ближнього. та вже все пропало… сорель гідно й спокійно несе свій хрест. але, на думку автора, саме такі постаті, як його герой, своєю загибеллю примушують замислитись над сенсом людського життя.

Іван Франко створив чудовий образ Максима Беркута, гарячого патріота, безмежно відданого народові. З Максимом ми знайомимося вже на перших сторінках повісті. Він виявив  себе як безстрашний рицар і вольовий начальник. На вихваляння Тугара Вовка, що вабив ведмедя, Максим з властивою йому прямотою сказав, що якби ведмідь тримався купи, то й ціла зграя вовків йому було б нестрашна. Як і батько, Максим бачив незламну силу в єдності людей. Максим гордий своїм простим походженням і зневажливо ставиться до бунтівного боярина. Він розумний, розсудливий, з почуттям власної гідності. Великий гнів і ненависть до зрадників виявив Максим під час збройного зіткнення  з монголами. Героїчно бився Максим з ворогами і волів перемогти чи  загинути в боротьбі. Та був наказ боярина живим захопити юнака в полон. Молодий Беркут називає Тугара Вовка зрадником, рабом Чингісхана. «Хоч і в путах, а я все вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» - сказав Млксим.Для нього неволя гірша від смерті. Він мучився в кайданах біля рідної догораючої хати, душився димом, «ланцюги тиснуть його, мов залізні, холодні злюки… висисають усю силу з його тіла, всі думки з його мізку». Тугар Вовк пропонує, напівживому хлопцеві перейти на службу до монголів, лише тоді йому буде хороше життя. Палкий патріот своєї землі говорить, що краще вмерти, ніж «рятувати життя зрадою. Для нього рідний край, народ дорожчі від особистого життя. Не про свою долю, а про долю свого краю і народу піклувався Максим.І повернення юнака було великою радістю для всієї громади. Його зустріли як безстрашного воїна-переможця, хороброго захисника, патріота, який понад усе вважав єдність і процвітання народу. В образі Максима Беркута І. Франко втілив свій ідеал справді вільної людини.