У творі Лесі Українки «Давня весна»: 1. Передається любов до природи рідного краю як вияв патріотизму письменниці 2. Поетеса засуджує своїх сучасників, які лише тужать над недолею рідного краю, але нічого не роблять для поліпшення його становища 3. Висловлюється думка про те, що любов і пошана до рідного слова завжди жила в помислах українського народу 4. В возвеличується краса весняної природи , за сприяння якої людина забуває про хворобу, самотніст

Відповідь: 4)

Пояснення:

Відповідь: 1Д, 2В, 3Г, 4А (прикладу оксиморону серед цитат немає, у 3 цитаті є також зменшувально-пестливі слова, але думаю, що у цьому випадку їх дали для прикладу, щоб заплутати учнів))

Художньо- виражальний засіб:  А. Епітет, Б. Оксиморон,

В. зменшувально- пестливі слова  Г. Метафора  Д. Порівняння

Цитата.  

1. Олена,як та сорока, скрегоче. - Д. Порівняння

2. Марусенько,моя лебідонько, зіронька моя,рибочка,перепілочка!  - В. зменшувально- пестливі слова

3. Ось рідненький туманець пав на річечку! - Г. Метафора

4. Маруся, смутна й невесела, усе молилася - А. Епітет,

Пояснення:

Тема: зображення веселки — української дівчини, яка своєю красою і чарівністю захопила князенка соняшника.

Ідея: уславлення веселки — дівочої краси, стрічки веселки, наче стрічки українського віночку; казкового кохання.

Основна думка: веселка є відображенням чарівної краси українських дівчат.

 метафора: «надягла веселка», «веселка взяла… і пішла», «соняшник перестрів», «веселка поміряла»;

 порівняння: «як у свято»;

 епітет: «золотий черевичок»;

 риторичний оклик: «Поміряла веселка — якраз, на ніжку!».