Установіть відповідність між наведеною цитатою та художнім засобом. (2 б.) А) «Кров, мов молотками, стукала їй у висках»; Б) «По тому мене знову ковтнула ніч…»; В) «високі трави», «байдужий погляд», «приємнадовірливість»; Г) «Курка сіяла по городу яйця, а ми бродили за нею по грядках капусти та помідорів, по зчорнілому картоплянищу, попід яблунями, вишнями, сливами і парканами з кошовками в руках, що вочевидь повнішали». 1. Персоніфікація 2. Гіпербола 3. Порівняння. 4. Епітети 5. Метафора

, еміграція може бути вимушеною, коли на своїй землі жити неможливо і необхідно шукати добробуту на чужій, хоча це дуже важко. Протягом життя людину спіткають різні події, з якими кожен бореться по-своєму. Переконливим доказом цього аргументу є твір Василя Стефаника «Камінний хрест», головний герой – Іван Дідух – вимушений переїхати до Канади разом зі своєю сім’єю через передчуття майбутньої кризи. Викликані промовами сусідів почуття болю та жалю розкривають душу емігрантів. Хазяїн переконаний, що чужа країна - могила для нього й дружини, бо втрата Батьківщини дорівнює смерті. На мою думку, Іван Дідух - це узагальнений образ, у якому втілені риси й переживання багатьох переселенців.

По-друге, є й такі випадки, коли людина добровільно покидає свою країну і виїжджає закордон на роботу, для навчання тощо. Валюта росте, тому заробітки у країнах Європи – це вигідно. Освіту у Польщі, Німеччині, Нідерландах отримувати сьогодні дуже престижно, а крім того – результативно, і я з цим погоджуюсь.

1) рік написання: 1847 тема «мені тринадцятий минало»:   зображення безрадісного дитинства тарасика, коли він, будучи кріпаком, випасав панську худобу. ідея:   співчутливе ставлення до хлопчика-пастушка; засудження страшних часів кріпацтва, коли людина не мала власних прав і вимушена страждати. основна думка:   не зазнали щасливого дитинства тарас і такі як він, бо не мали волі, щасливої долі через гноблення народу панами. художні засоби  «мені тринадцятий минало» риторичні оклики:   «господнє небо і село, ягня, здається, веселилось! »; «поглянув я на ягня — не мої ягнята! »; «обернувся я на хати — нема в мене хати! »; «не дав мені бог нічого! »; «і хлинули сльози, тяжкі сльози! »; «…лани, гаї, сади! ». риторичні запитання:   «…чи так мені чого було? »; «…чого так весело було? ». порівняння:   «…любо стало, неначе в бога..»; «мов прокинувся, дивлюся»; «…поцілувала… наче сонце засіяло, неначе все на світі стало моє». метафори:   «сонце гріло, не пекло»; «сонце… не довго молилось»; «сонце запекло, почервоніло і рай запалило»; «небо іло». епітети:   «небо голубеє»; «тяжкі сльози», «господнє небо» 2)рік написання: 1839 жанр:   з казково-фантастичними подіями. тема:   розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, розмова з тополею і, нарешті, перетворення самої дівчини на тополю під впливом чудотворного зілля. ідея:   невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, вірності, незнищенності світлих і благородних людських почуттів. основна думка:   кохання — це не тільки щире почуття, а й те, через що любляче серце страждає у поневіряннях. художні засоби «тополя» метафори:   «вітер виє, гуляє..», «море синіє», «серце ниє», «лихо… зострінеться», «серце знає», «личко червоніє», «брови полиняють», «серденько мліло», «чуло серце недоленьку», «серденько б’ється», «чорнобрива сохла», «стань місяць серед неба». порівняння:   «поле, як те море», «одна, як сирота», «воркує, як голубка без голуба», «сонце світить — як ворог сміється», «сохне…, як квіточка», «пішла стара, мов каламар», «полетіла, мов на крилах». повтори:   «одна, одна…», «…пала, пала, стала…», «плавай, плавай, лебедонько». епітети:   «біле личко», «карі », «щира правда». звертання:   «легше, мамо, в труні лежати», «бабусенько, голубонько, серце моє, ненько», «зроби, моя пташко! ». «добре, доню…», «і, бабусю», «плавай, плавай, лебедонько! », «скажи, моє серце! », «мамо доле моя! », «боже милий, боже! », «подивися, тополенько! », «рости ж, серце-», «не знайте, дівчата! », «бо не довго, чорнобриві! »