(Розставити розділові знаки, вставити пропущені букви) Малювати я люблю. Малюю те що цікаво м..ні зараз. На свята для подарунків малюю мімози тюльпани ялинкові гілки з ігра..ками ордени з танками та літаками. Космічні кораблі й інші планети малюю після п..р..глянутого фільму чи прочита..ої книги. Захопився доісторичними тваринами динозаври й первісні люди заполонили альбоми. Малюю бе..системно гроблячи акварель і гуаш своїм змішуванням. Убиваю пензлі експрес..ивною манерою малювання й небажанням їх мити після малювання. (З, с)точую олівці і прикушую язик при оформленні чергового «шедевру». У нашому місті(місці) є ізостудія. Я теж вирішив що буду вчитися малювати. Пр..йшов на заняття й повідомив про це викладача. Цього дня треба було малювати олівцем гіпсовий (з, с)ліпок на якому були кетяги винограду й його листя. Це виявилось першим і останнім заняттям не цікаво. І я повернувшись додому продовжую малювати сам для себе.

Народні думи - це великі пісенно-розповідні твори переважно героїчного змісту. У думах найчастіше розповідається про події, пов'язані з героїчною боротьбою українського народу проти іноземних загарбників. У багатьох думах показано страждання козаків-невільників у турецькій землі, їх втечу в рідний край, прославляються також воїни-козаки - хоробрі захисники вітчизни.
     Чимало дум оспівують визвольну війну українського народу в середині XVII століття проти польських панів. У думах знайшла також відображення і боротьба трудящих проти гнобителів-багатіїв, розкривається прагнення трудящих до щасливого, радісного життя.

Для становлення людської особистості велику роль відіграє знання свого минулого та ставлення до нього. Пишатися своїм минулим, перейматися його проблемами, продовжувати справу своїх пращурів чи, навпаки, соромитися, мовчати про нього як про невиліковну спадкову хворобу - ось питання, на які має відповідати історичний твір. Бо через кілька століть новонароджений Положишило може й не дізнатися про долю свого пращура чи, дізнавшись, засоромитися або не зрозуміти тих болей і радощів, якими жило минуле, а народ без минулого, ніби дерево без коріння, - легка здобич для невсипущого Зла.
Історичний твір завжди був одним з найголовніших чинників пробудження національної свідомості народів.
Історію треба знати, вивчати, аби творити сучасне й майбутнє, не повторюючи помилок попередників. У цьому й полягає мудрість історії. А історія українського народу була від самого початку надто кривавою.
А чи не тому, що дух наш виснажився за довгі тисячоліття змагання за право існувати, жити; чи не тому наші сучасники втратили нині дух вольниці і непокори - дух життя, а не існування? Колись цей дух українцям піднімали кобзарі, а зараз цю функцію перейняли історичні твори, про колишніх героїв, непереможних уже в тому, що здатні на бунт, заряджаючи своєю енергією маси. І доки існує хоча б один такий бунтівник - народ буде жити, нація буде існувати.