1. Іронія, гумор, сатира- це 0, 5 б. А види описів у літературному творі Б художні засоби В стилістичні фігури Г різновиди комічного 2. Із поданих творів алегоричними є 0, 5 б. А Жаба й Віл" Л. Глібова Б "Запорожці у короля" С. Руданського В "Заморські гості" П. Глазового Г "Найважча роль" П. Глазового 3. У співомовці С. Руданського "Запорожці у короля" козаків частували 0, А борщем із млинцями Б медом і сметаною В солодощами й вином Г пивом із раками 4. "Спом'янув тут бідний дідич", "І хибнулись нові ночви, затряслось свячене"- це зразки . Рефрен- повторення строф; приспів. Анафора- єдинопочаток віршованих рядків. Мораль- повчання. Інверсія- підмет стоїть після присудка, означення після підмета й додатка. А рефрену Б анафори В моралі Г інверсії 5. У гуморесці "Найважча роль" навчанням хлопця дуже довго займалися А режисери Б досвідчені актори В відомі професори акторського мистецтва Г продюсери 6. Правильним є твердження 0, 5 б. А П. Глазовий народився в селі Веселий Поділ . Б Любов до літератури П. Глазовому прищепив учитель Іван Гуцалюк. В П. Глазовий та Остап Вишня разом перебували на засланні. Г У творі П. Глазового "Похвала" діалог відбувається між бджолою й мухою. 7. Алегорія- це ... . 1 б. 8. У співомовці "Добре торгувалось" сатира Руданського спрямована ... . 9. У гуморесці "Похвала" Глазовий висміює ... . 1 б. 10. Обгрунтуйте слова О. Гончара: "Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не може й сам викликати повагу до себе". Як ця думка письменника пов'язана з гуморескою П. Глазового "Заморські гості"? 3 б.

ответ: 1 Г)

2А)

3Б)

4А)

5А)

6Б)

7Коли чисноти людини відображені на тварині

8 висміювання злих жартів

9 надмірну перевагу мати досягненнями її сина

10 там думали що в Україні вже забули рідну мову та коли зрозуміли що це не так то зразу полюбили цих людей

Объяснение:

вот так

Духовне багатство - найбільший скарб у житі

Немає навіть сенсу спорити, що краще - бути духовно багатим або мати матеріальне багатство, тобто багато грошей. Матеріальне багатство доволі легко втратити, а от духовне багатство залишиться з людиною назавжди. До того ж, одне іншому не заважає: можна бути багатим і духовно, і матеріально. А ті, хто вважають, що матеріальне багатство вище за духовне, самі скоріш за все є духовно бідними людьми.

Духовне багатство не продається і не купляється. Мудрість, моральна чистота, чесність та порядність, чуйність, людяність, широта душі - жодну з цих чеснот не можна купити за гроші. Не купити за гроші й повагу та любов оточуючих, які дістаються духовно багатій людині. 

Духовно багаті люди - це зразок, на який треба рівнятися всім, якщо ми хочемо, щоб наше життя змінювалося на краще. 

Скільки існує людство, стільки точаться суперечки про духовне та матеріальне в житті людини. На жаль, у наш прагматичний час духовність відходить на дру­гий план, але матеріальне не може витіснити потяг людини до прекрасного, не може вбити справжніх почуттів, бо на сторожі духовності стоїть творчість справ­жніх митців.

Ліна Василівна Костенко усім своїм життям і творчістю доводить, що люди­на мусить мати крила, які піднесуть її над буденністю, дадуть відчуття польоту.

Справжній митець зуміє віднайти поетичні образи в найбуденніших речах. Перебуваючи ранньою весною у Польщі, Ліна Костенко замилувалася могутнім природним явищем: на річці Одрі скресала крига. Здавалося, зима ще не сказала свого останнього слова, «та не встигла огледіться, як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів». Буйно ломилася крига, кришився лід, і ось «на останній крижи­ні самотня чайка пливе». Куди вона розігналася, що буде, як майже прозору кри­жину «розмиє вода весняна», і цей непевний прихисток затріщить, відломиться і піде під воду? Та нащо вільній пташині ґрунт під ногами, якщо вона має широ­кі й сильні крила? Картина могутнього льодоходу й образ безстрашного крилато­го птаха стали основою першого у диптиху вірша Ліни Костенко «Чайка на кри­жині». Другий твір «Крила» став логічним продовженням першого, адже письмен­ниця знову повертається до образу птаха, який житиме в небі, якщо не буде зем­лі; не матиме багатства, «то буде воля», а хмари у високості розвіють відчуття са­мотності. «А як же людина? А що ж людина?» — тривожно звучать риторичні пи­тання. Поетеса знає відповідь. Людина

Живе на землі.
Сама не літає.
А крила має.
А крила має!

Ті крила — це правда, чесність, довір’я, вічне поривання, щирість, щедрість. У когось вони створені з пісні, у когось — з надії чи поезії і мрії, та у будь-якому разі «Людина нібито не літає… А крила має. А крила має!» Останні слова вірша, що звучать рефреном, стверджують позицію поетеси: людина мусить мати крила, щоб піднестися над буденністю, щоб матеріальне не засліпило їй очі, не знищи­ло особистість кожного з нас.