1.Де була розміщена студія Сью і Джонсі ?а) у старому чудернацькому будинку з гостроверхим дахом XVIII століття;б) у дворі двоповерхового будинку;в) на горищі присадкуватого триповерхового цегляного будинку. 2. У чому лікар вбачав шанс на одужання для Джонсі?а) в бажанні мешкати в кращому будинку;б) в бажанні жити;в) в бажанні стати відомим художником.3. Що малювала Сью, сидячи біля ліжка Джонсі?а) ковбоя із штату Айдахо в елегантних штанях, з моноклем;б) лицаря середньовічної Англії;в) американського джентельмена в елегантному капелюсі.4. Як рахувала Джонсі, дивлячись у вікно?а) від одного до десяти;б) в зворотному порядку;в) через одну цифру.5. Що росло біля глухої стіни цегляного будинку?а) молодий клен з тоненькими гілочками;б) старезний плющ, вузлуватий і підгнилий біля коріння;в) старезний дуб з покрученим стовбуром.6. Джонсі вирішила, що вона помре тоді, коли:а) випаде перший сніг;б) закінчиться холодний дощ з пронизливим вітром;в) впаде останній листок. 7. Кого хотіла намалювати Сью із старого Бермана?а) мудрого вченого;б) відлюдька-золотошукача;в) старого рибалку.8. Скільки років чекало перших штрихів шедевра натягнуте чисте полотно у кімнаті Бермана? а) двадцять років;б) двадцять п'ять років;в) двадцять два роки.9. У якому одязі Берман позував для картини Сью?а) у старій синій сорочці;б) у старому потертому пальто;в) у старій полатаній кофтині.10. Що побачили дівчата на цегляній стіні будинку зранку після холодної дощової ночі?а) мокру знесилену пташку;б) один-єдиний темно-зелений з жовтизною листок плюща; в) зламане гілля молодого дерева.11. Що сказала Сью, коли і на наступний день листок плюща все ще залишався на стіні?а) гріх — хотіти вмерти;б) листок треба відірвати;в) треба підв`язати гілки плюща.12. Що стало шедевром Бермана?а) зображення Неаполітанської затоки;б) домальована картина «Мойсей»;в) намальований листок плюща.​

Батьківщина, любов до неї, відчуття патріотизму. Ці поняття наповнюються для мене сенсом не у зв'язку з безбережжям наших степів, красою гір, синявою річок і морів, не у зв'язку з ідилічною красою рідної природи. Сенсом поняття Батьківщина наповнюється, коли я читаю, чую, думаю про її людей, що творили довгі століття і що творять зараз історію України. Це політики, державні і суспільні діячі, письменники і поети, актори і музиканти, великі учені і спортсмени, але головне — це трудівники полів, заводів, шахт.
Народ України, переживши немало важких періодів в своїй історії, не втратив, мені здається, головного — віра в свої сили. Велика мудрість народу утілилася в його самоіронії ,в умінні беззлобно посміятися над собою, сусідом, друзями. Іще— в умінні терпіти, в одвічному прагненні мирно вирішувати спори, конфлікти, не вплутуватися в безглузді війни, коли є важливіші справи: ростити хліб і дітей, будувати нову хатину і давати дітям, що підросли, освіту, зводити храми і співати хвалу Всевишньому за кожен дарований день життя.
Ця мудрість народу дозволила Україні, одній з небагатьох країн колишнього Союзу, уникнути кривавих боєнь типу грузино-абхазького конфлікту або чеченської війни. А приводів для виникнення "гарячих точок" і в нас було немало. Тут головне — народ, його ментальність. Українці за своєю глибинною суттю народ мирний, осілий, такий, що любить свою землю, свою історію, своїх героїв. І в ім'я цієї любові готові терпляче вирішувати всі питання мирним шляхом. Якщо, звичайно, не почнеться відкрита агресія. Я пишаюся, що належу до великого українського народу, пишаюся своєю Батьківщиною, головне багатство якої — її люди.

Головною героїнею поетичної драми Лесі Українки «Лісова пісня» є витвір народної фантазії і міфологічна істота за ім’ям Мавка. Письменниця дає цьому персонажеві ніжну натуру, співочу душу і дівочу вроду. Досить важливу роль у образі Мавки грають її довгі коси. Вільна, як і оточуюча природа, що її зростила, Мавка ходить з перевитими ніжними квітами розпущеними розкішними чорними косами. І це не випадково, адже коси в народному уявленні – це символ волі, вроди та дівочої цноти. Краса Мавки підкреслюється зоряним вінком, який у творі є символом усього кращого, що було в дівчині і символом усього найкращого, що повинна мати кожна людина. Протягом усієї п’єси Мавку супроводжує вогненне сяйво зоряного вінка.Героїня «Лісової пісні» сприймається не тільки як дивовижний казковий образ, в якому втілена людська мрія про вільне життя і щастя, а й реальна дівчина, життєва своїм виглядом та душею. Мавка приваблива за своєю щирістю, незламністю, почуттями і характером. Героїня драми мужня і горда, в її образі письменниця втілила свій людський ідеал, ідеал відданої своїм переконанням і почуттям, духовно багатої, волелюбної і гордої людини.Образ Мавки Леся Українка протиставляє у творі тим дріб’язковим людям, світ яких закінчується у тісному міщанському кутку, світ яких далекий від усього прекрасного і високого. Адже саме в такому яскравому протиставленні найбільш чітко сприймається головна ідея твору. Ця ідея полягає в невмирущості усього прекрасного і високого, що є в справжній людині, у вислові, який проголосила героїня феєрії: «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає».Стосунки між головною героїнею твору і Лукашем нагадують стосунки ще однієї відомої нам літературної пари – Гриця Бабенка і Марусі Чурай з однойменного твору Ліни Костенко. Розлад у відношенні цих героїв виник через те, що «Гриць ходив ногами по землі», а кохання Марусі «сягало неба». Те ж саме, що про Гриця, можна сказати й про Лукаша, який казав: «Любов любов’ю, а життя життям». На жаль, усі зусилля Мавки підняти коханого на свою висоту не дали ніяких результатів, а якщо і дали, то занадто пізно.Тільки з часом герой починає усвідомлювати, наскільки багато він втратив. У Лукаша відроджується потяг до незайманого, прекрасного кохання, він стає мудрішим. Під впливом жорстоких життєвих законів він усвідомлює, що у його існуванні немає сенсу. Лукаш замислюється: «А треба жити?». Герой просить у Долі:«Пригорни, моя Доля,Хоч руками долинку,чи не знайдеш під снігомз дивоцвіту стеблинку».Під «дивоцвітом» авторка має на увазі те найголовніше, що загубив Лукаш – своє духовне багатство. Ідея його невмирущості найсильніше відчувається в останньому монолозі Мавки:«Легкий, пухкий попілецьЛяже, вернувшийся в рідну землицювкупі з водою там зростить вербицю,-стане початком тоді мій кінець».В одному зі своїх листів до матері письменниця написала про те, що образ героїні створеної нею «Лісової пісні» «зачарував її на весь вік». Це зачарування передається кожному, хто прочитає цей твір, бо все в ньому освічене прагненням до незвичайного, небуденного і прекрасного, освічене яскравим полум’ям духовності. Тому і зараз поетичне слово Лесі Українки, яке письменниця називала «співучим полум’ям», світиться на повну силу, дає нашим співвітчизникам зрозуміти, що головне у житті – це високий і чистий людський дух.