Позначте речення у яких ужито відносні займенники А) Хто буде сьогодні черговим Б) Я здогадалась який подарунок ви принесли В) Кого ти зможеш випередити Г) Я не знаю котра зараз година Д) Яким маршрутом ви рухались Е) Вона знає хто надіслав їй квіти. Має бути три відповіді

Відповідь:

1. Події на початку оповідання відбуваються у сел вка

2. Козаки в цьому оповіданні воювали проти татар.

3. В полон взяли сина кримського хана Девлет-гірея Ібрагіма – Мустафу.

4. Діда Андрія зарубали, батька Степана і сестру Ганусю взяли у полон, а матір Палажку зарізали

5. Щоб взволити Ганусю потрібно було їхати в Крим.

6. Харциз Карим  обікрав Павлуся ще й продав його татарам

7. Козаки впізнавши коня і сідло Павлуся судили його за зрадництво і відтяли йому голову

8. Павлусь сподобався татарам своєї веселою вдачею,  понятливістю і тим, як швидко він вивчив татар-ську мову.

9. Щоб залишитися  у татар Павлусь повинен був відмовитися від християнської віри (збусурманитись)

10. Татарин Сулейман купив Павлуся як подарунок для свого сина Мустафи

11.  Вибили Павлуся (але чи дротянками чітко не вказано), за тещо він занадто зухвало відповдав своєму господарю, відмовився прийняти іншу віру і інше імʼя, а також не приховував того, що він ладен в будь-який момент втекти. А до покарати дротянками (правда, цього не встигли зробити) Павлуся наказав  знову ж таки його господар Мустафа, за те, що Павлусь таки утік. Покарання передбачало 100 ударів, але так як Павлусь сам добровільно вернувся, то 100 ударів замінили на 20 ударів дротянками.

12.  Остап Швидкий опікувався Павлусем, підказував як себе вести, що можнаа говорити, а що ні, пошкодував його, коли Павлуся наказали вибити, змастив його рани ліками.

13.  Єдиним сином Дівлет-гірея Ібрагіма був  Мустафа-ага, саме під його керівництвом татари напали на вку. Павлусь сказав, що дише його сестра може знати, куди подівся син Ібрагіма, але її забрали у полон татари, а тому її потрібно знайти.

14. Полоненого Мустафу тримали у лубенського полковника

15. Павлусь і Гануся у полоні в Криму згадували зимове свято Різдво.

16. Дівлет-гірей за порятунок єдиного сина обіцяв дарувати Павлусеві і його сестрі Ганусі свободу, а також на прохання Павлуся пообіцяв йому викупити з неволі Остапа Швидкого і до м добратися в Україну .

Пояснення:

Оповідання Джека Лондона «Жага до життя» справило на мене сильне враження. Від першого до останнього рядка знаходишся в напрузі, стежиш за долею героя, затамувавши подих. Переживаєш і віриш, що він залишиться живий.На початку розповіді перед нами два товариші, що поневіряються Аляскою в пошуках золота. Вони змучені, голодні, рухаються з останніх сил. Здається очевидним, що вижити в таких важких умовах можна, якщо є взаємна підтримка, взаємовиручка. Але Білл виявляється поганим другом: він кидає товариша після того, як той підвернув ногу, переходячи кам’янистий струмок. Коли головний герой залишився один серед безлюдної пустелі, із травмованою ногою, його охопив розпач. Але він не міг повірити, що Білл остаточно кинув його, адже він ніколи не вчинив би так з Біллом. Він вирішив, що Білл чекає його біля схованки, де вони сховали разом добуте золото, запаси їжі, патрони. І ця надія допомагає йому йти, перемагаючи страшний біль у нозі, голод, холод і страх самотності.Але яке ж було розчарування героя, коли він побачив, що схованка порожня! Білл зрадив його вдруге, забравши всі припаси і прирікаючи його на вірну смерть. І тоді людина вирішила, що дійде що б там не було, що виживе, незважаючи на зраду Білла. Герой збирає в кулак усю волю і мужність і бореться за своє життя. Він намагається голими руками ловити куріпок, їсть корені рослин, захищається від голодних вовків і повзе, повзе, повзе, коли вже не може йти, обдираючи до крові коліна. На шляху він знаходить тіло Білла, якого загризли вовки. Зрада не до йому врятуватися. Поруч лежить мішечок із золотом, який жадібний Білл не викинув до останнього моменту. А головний герой навіть не думає забрати золото. Воно тепер не має для нього ніякого значення. Людина розуміє, що найдорожче - це життя. А шлях його стає усе важчим і небезпечнішим. У нього з’являється супутник - голодний і хворий вовк. Починається хвилюючий двобій між змученою і ослабілою людиною і вовком. Кожний з них розуміє, що виживе тільки в тому випадку, якщо уб’є іншого. Тепер людина увесь час напоготові, вона позбавлена відпочинку і сну. Вовк чатує на неї. Варто людині на хвилину заснути, вона відпочуває на собі вовчі зуби. Але герой виходить переможцем з цього випробування і, врешті-решт, добирається до людей.Я дуже переживала, коли читала, як людина з останніх сил кілька днів повзе до корабля. Мені здавалося, що люди не помітять його. Але усі закінчилося добре. Герой був врятований.Я думаю, що вижити людині до мужність, завзятість, величезна сила волі і любов до життя. Ця розповідь допомагає зрозуміти, що навіть у самій небезпечній ситуації не можна впадати у відчай, потрібно вірити в краще, зібратися із силами і боротися за життя.Глибока людяність простежується в багатьох творах письменника. Наприклад, в оповіданні «Любов до життя» головний герой, якого друг покинув із вивихнутою ногою, напівмертвий від голоду й утоми, добирається через снігову пустелю до узбережжя. Тут показано не лише інстинкт самозбереження, а й любов до життя, до цього прекрасного світу. У оповіданні «Спілка старих людей» головний герой індіанець не задоволений білими людьми. Він каже: «Білі люди приходили до нас, як подих смерті, вони дихають нею, а проте самі не вмирають…» Індіанці не хочуть смерті ні своїх людей, ні білих. Вони не хочуть ніякого насильства, прагнуть людяності.А в оповіданні «Мексиканець» розповідається про юнака Феліпе Ріверу, який здобуває перемогу в боксерському бою з досвідченим спортсменом Денні Уордом. Завдяки цьому він виграє гроші, які потрібні для купівлі гвинтівок, щоб здійснити революцію. Феліпе Рівера прагнув щастя та миру для всіх бідних людей, адже його батька і матір розстріляли реакціонери. Можна наводити багато прикладів, та висновок один: люди бувають різного характеру, різних поглядів та національностей. Але головне - вони повинні допомагати один одному, співчувати і підтримувати в тяжку хвилину.