До ть підібрати три прислів'я до твору "Вафельне серце" Марії Парр (переклад Г.Кирпи), які відображають основну думку тексту.

Риси:
покірний
роботящий
пишається своїм походженням
любить волю
здатний до критичного мислення
поважає Степана

Цитати:

«Супроти вітру довго не пробіжиш, і розумніше до часу прикинутися, лишившись у душі вільним, аніж бути скореним насправжки»;
«Я інакший, ніж вони…»;
«А коли здохне, люди здеруть шкуру і закопають під ліском»;
«Він усе забуває, окрім, одного: тремтливої ілюзії волі та влади»;
«Серед усіх робіт він найбільше недолюблював крутити привід і їздити до міста»;
«Білому коневі бувало завжди по-справжньому гірко, коли його зневажали та били».

Всі ці козаки задерикуваті й гордовиті, але дружні й щирі, віддані й відкриті, прагнуть не здійснювати подви­гів, а бути на своєму місці, при ділі, «що в тебе Богом закладено, віддати добрим людям» Одним із головних образів повісті є й Демко Дурна Сила, напрочуд сильний фізично та не надто метикуватий онук діда Кібчика. Демкова доля – це приклад того, що сили доброї людини можуть бути витрачені на марне та зле через її недосвідченість, і водночас вона за­свідчує глибоку людяність і справедливість на­ших пращурів. Серед персонажів твору є й улюблені пись менником типи дідів-мудрагелів. Основу характеру діда Кібчика становить внутрішня потреба жити задля ближніх, передати набутий за довге життя досвід і мудрість. Його давній товариш волхв Кудьма, котрий «голова всьому», перед ким кожен із героїв, «як пташка на долоні», прихований і відсторонений від активних дій. Кудьма – таємний вихователь вовків, наділений Божим даром, книжник і ці­литель, який знає таємниці минулого й май­бутнього, людської душі й людської історії. Він причетний до всього, що діється, й водночас не діє ніде, бо кожен має сам обирати й вибудову­ вати свою долю. Та саме життя волхва Кудьми автор ставить за приклад як своїм героям, так і читачам: «Гарне життя прожив. Важке й чи­ сте. Може спокійно дивитися в очі пращурам своїм».