1. Назви творців літературної мови? 2. Хто є автором першої європейської конституції? 3. Як винайшли колесо? Поясни: Символіка - це... . Геральдика – це... . Нумізматика – це... . Застосуй знання: 1...; 2...; 3... . 1.Ярослав Мудрий А «Слово о полку Ігоревім» 2.Володимир Мономах Б «Руська правда» 3.Невідомий автор В «Повчання дітям»

1. Назви творців літературної мови?

Першим великим твором загальнонаціонального значення нової української літературної мови була «Енеїда» І. П. Котляревського — автора перших великих художніх творів «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник»). Остаточне сформування нової української літературної мови закінчилося літературно-мовною діяльністю Т. Г. Шевченко.

2. Хто є автором першої європейської конституції?

Пакти та Конституції прав і вольностей Війська Запорозького можна визнати як першу європейську конституцію в сучасному розумінні. Її було написано 1710 року Пилипом Орликом, гетьманом Війська Запорозького. Ця «Конституція Пилипа Орлика» (як вона зараз широко відома) була написана для встановлення вільної Запорізько-Української Республіки за підтримки короля Швеції Карла XII. Вона примітна тим, що створила демократичні стандарти поділу влад в управлінні між законодавчою, виконавчою та судовою гілками задовго до опублікування трактату Про дух законів Монтеск'є. Ця Конституція також обмежила виконавчі повноваження гетьмана та створила козацький парламент, що обирався демократично, під назвою Генеральна Рада. Однак проект Орлика щодо незалежної Української Держави не було втілено, і його Конституція, написана у вигнанні, не набрала чинності.

3. Як винайшли колесо? Поясни:

Колесо – одне з найважливіших досягнень людини.

Коли коліс не було, люди клали важкі вантажі на сани й тягнули їх самі або запрягали до них биків.

Відомо, що перші колеса були зроблені у Месопотамії (сучасний Ірак) в 8500 – 8000 роках до нашої ери. Вони були двох видів: гончарний круг і колесо для воза. Гончарний круг був предком наших шківів, водяних коліс, шестерень годинникового механізму й т.п.

Перші вози являли собою сани, поставлені на колеса, які були скріплені осями. На це людей підштовхнула практика, коли доводилося під сани класти колоди, які грали роль катків. Сани котилися уперед, а катки, по яких сани вже проїхали, підкладалися спереду.

Давні колеса були міцно прикріплені до своєї осі.

Колеса та вісь складали одне ціле. Коли віз з такими колесами повертав, зовнішнє колесо їхало далі, ніж внутрішнє. Тому колесо обов’язково ковзало або буксувало.

Більш пізній винахід – прикріплення осі до екіпажу й вільний хід коліс, що дозволяло їхати швидко й легше робити поворот.

Першими екіпажами були селянські вози, військові колісниці, царські катафалки й священні вози богів.  

Ранні вози й колісниці були двох- або чотирьохколісними. Але перші чотирьохколісні екіпажі були непрактичні. Передня й задня осі кріпилися до корпусу. Оскільки ні та, ні інша осі не могли рухатися, екіпаж не міг робити крутих поворотів. І лиш 2000 років тому винайшли передню керовану вісь, за до якої екіпаж міг повертати ліворуч і праворуч.

Символіка - це  спеціальна історична дисципліна, об'єктом дослідження якої виступають знаки-символи (умовні знаки, в основі яких лежать найпростіші накреслення (крапка, лінія) або геометричні фігури (трикутник, квадрат, коло тощо)

Геральдіка – це спеціальна історична дисципліна, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать особам, родам чи спільнотам; досліджує історію виникнення та розвиток гербової традиції, закони складання гербів та їх використання.

Нумізматика – це історична дисципліна, що вивчає монети, гроші та медалі як джерело історичних, економічних, політичних і культурних знань, а також історію грошового обігу та монетного виробництва, процеси фальшування монет та банкнот.

Застосуй знання: 1 Б «Руська правда»; 2В «Повчання дітям»; 3А «Слово о полку Ігоревім» .

1.Ярослав Мудрий  2.Володимир Мономах  3.Невідомий автор

Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. І це стосується не тільки героїв оповідання - Остапа та Соломії, здатних на все заради волі. Я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. У уяві М. Коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". Саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося". «Життя не має ціни, а воля дорожча за життя». Ці слова — не просто відо­браження народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь. Ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, зда­валося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. Маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обмі­няти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружи­ти, позбавити життя. І все це абсолютно безкарно. Більше того — це законно. І страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть. Більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й та­кі, які вище за все цінували Найвищу ціну заплатили герої М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. Але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.

.У кожної людини сенс життя різний, але він змінюється з віком та життєвими обставинами. Я думаю, що вибір сенсу життя залежить і від умов життя, і від виховання, і від генетичної спадковості, та найбільше – від власної волі людини.У деяких сенс людського життя полягає у тому, щоб створити щасливу сім’ю. Як влучно зазначив В. Сухомлинський, сім’я – це те первинне середовище, де дитина повинна вчитися робити добро.  Інші, всі свої сили спрямовують на досягнення добробуту або на сходження кар’єрними сходинками. Отже, кожна людина обирає собі мету і йде до неї різними шляхами. Істина полягає в тому, що сенс життя існує, але для кожного цей сенс свій. Кожен обирає для себе свій шлях сам.Час від часу, особливо в хвилини занепадницького настрою, на думку спадає одне питання, для чого ми живемо? Або в чому сенс нашого життя…? На це питання ніхто не дасть  точної, однозначної відповіді.  Мене колись теж осінило таке питання. Довго думаючи над ним, зважуючи всі  «За» і «Проти» мені все таки вдалось відповісти собі на поставлене запитання.  На мою думку, є дві відповіді. Перша відповідь така: Сенс людського життя полягає у тому, щоб зрозуміти у чому він полягає. На перший погляд це твердження видається нісенітницею, але якщо гарненько подумати, то це так і є. Адже, коли зміст життя хоч трішечки, але зрозумілий особистості, то далі жити набагато легше, адже ти знатимеш до чого прагнути. Тобто, кожен з нас, повинен сам для себе визначити, що є головне в житті. Для когось це може бути улюблена справа, для когось навчання, для когось інша людина.По – друге, цінність життя для мене в тому, щоб робити людям добро і не чинити зла, бо якщо в світі не буде добра, людяності та милосердя, то люди своєю поведінкою будуть схожими на тварин і суспільство деградує.Також сенсом людського життя є друзі, рідні, однодумці, кохана людина. Коли поруч всі ці люди, то будь-які справи йдуть на лад. А коли людина закохана, то взагалі хочеться обняти весь світ, окриленим піднесеним. Не дарма кажуть, що закохана людина готова гори звернути, заради кохання. Але не будемо відходити від нашої головної теми.Тобто, сенс життя – сама людина, і все що її оточує.На мою думку, людина повинна прожити своє життя так, щоб забезпечити собі гідне місце в іншому житті. Звичайно, можна прожити життя тільки для себе і ні для кого іншого, але потім,  коли ти будеш між небом і землею, після тебе не залишиться нічого…тебе ніхто не буде пам’ятати. Тому, варто задуматись над цим якнайшвидше. Задуматись, кому ти вчинив зло, кого образив. Що ти зробив для того, щоб тебе пам’ятали, шанували? Адже, про людину судять, по його справах. Життя дається всього один раз і не варто витрачати дорогоцінний час на дрібниці. Людина народжена для щастя.Життя складне, суворе. «Життя прожити – не поле перейти».  Але ніщо в цьому світі не стоїть на одному місці, все рухається змінюється. Тому, варто пам’ятати, що завтра, післязавтра, будь-коли,  все обов’язково налагодиться, зміниться на краще. Тільки треба кожному йти до цього, намагатись змінити цей світ на краще і тоді, завдяки спільним зусиллям, все вийде. Тож варто жити і вірити. Словом, життя триває, не марнуй його!