Найхмельніший келих- це символ ...

ГОСПОДЬ БАГАТИЙ НАС БЛАГОСЛОВИВ

І вірити, і прагнуть — не вотще.

Безсмертне — і величне, і ясне-бо.

Ось лине хмара з літеплим дощем,

І розверзається врочисте небо.

Господь багатий нас благословив

Дарами, що нікому не одняти:  

Любов і творчість, туга і порив,

Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин —

Доволі на столах Його веселих.

Іди ж сміливо і бери один,

Твойому серцю найхмельніший келих.

Для Ольжича — це «келех» волі, національного визволення. Саме його вибрала Україна поміж «солодких і променистих вин», під якими поет розуміє «солодкі» обіцянки тих, хто хотів би бачити Україну на колінах .

Автор нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить. Маючи зазначені у вірші риси у своєму характері, українець, на думку Ольжича, зможе врешті стати переможцем, обрати свій «найхмельніший келех».

Жанри можуть об’єднуватися у відносно стійку цілісність, яка називається жанровою системою. Для кожного роду літератури, доби, літературного напряму, течії чи творчості письменника характерні специфічні жанрові системи.

Зв’язок жанрів із родами літератури. У художній літературі існують три роди — епос, лірика, драма. Кожному роду літератури відповідає своя система жанрів. Однак літературні роди можуть взаємодіяти між собою, у результаті виникають міжродові утворення.

АСПЕКТИ ПОНЯТТЯ «ЖАНР»

Аспекти жанру

Зміст

Поняття абстрактне, загальнотеоретичне

Постійні (найбільш загальні) жанрові ознаки, які виявляються у творах різних епох і народів (роман, балада, поема, сонет тощо).

Історичне поняття

Ознаки, які виявляються в певну історичну добу чи період (героїчна поема доби античності, середньовічна героїчна поема, лицарський роман, роман доби Відродження тощо).

Явище національної культури та літератури

Ознаки, які виявляють специфіку певної національної культури та літератури (англійська балада, хайку, українська дума та ін.).

Факт колективної (фольклор) та індивідуальної (література) свідомості

Ознаки, які обумовлені колективною свідомістю (якщо йдеться про усну народну творчість) або індивідуальними відкриттями митців (чеховське оповідання, гоголівська повість, байронічна поема тощо).

«У самому понятті “жанр” поєднується усталене (постійне) і змінне. Жанр є усталеним як поняття загальнотеоретичне. Жанр є змінним в історичному розвитку й національній своєрідності. Окрім того, жанр є неповторно індивідуальним» (Н. Копистянська).

Літо – найтепліша пора року. Довгі сонячні дні змінюють короткі теплі ночі. Погода надворі найчастіше ясна, над головою розкидається безкрає синє небо. Дерева стоять пишно вбрані в яскраві зелені шати. Попід ними повсюди густо росте травиця, усіяна барвистими вогниками літніх квітів – маків, дзвоників, конюшини, пижма, ромашки, календули… А над ними порхають метелики та гудять всякі мушки.

Літо прикрашає сади й городи. Спіють соковиті вишні, за ними поспішають абрикоси та персики. Великі червоні полуниці хиляться низько до землі. Поступово «засмагають» у променях літнього сонця ще недавно зелені помідорчики. То тут, то там по арках зав’язуються огірки. Ціпкі колючі віти ожини стоять всипані солодкими темно-синіми, майже чорними ягодами. І так повсюди – буйство барв, свято плодючості, приємне відчуття тепла й затишку.

В літа чудовий дзвінкий голос – то співають високо в небі або сховані у вітах дерев птахи – маестро-соловейко, вранішній жайворонок, веселий говіркий горобець. А ближче до вечора музика літа змінюється – то вступає хор цвіркунів, що не замовкає аж до самого ранку.

І навіть дощ влітку теплий і лагідний. Під шатром низьких хмар повітря стає гарячим. Прохолодні краплі дощу змивають пил з доріг та листя, завдяки чому після воно заграє ще більш яскравим смарагдовим сяйвом.

Літо – яскраве, різнобарвне… Червень не схожий на серпень, та й липень має чим порадувати око. Високе чисте небо, тепла прозора вода річок, стиглі фрукти, насичені кольори навкруги… Немає на світі людини, яка б не любила літа!